"Брати на панщину ходили,
поки лоби їм поголили..." -

здається, так у Шевченка? Думаю, ця наша розмова є марною. Так само як "губи" - насправді "вуста" і таке інше. Мова розвивається, вона жива. Я розумію, що вплив російської мови не дуже приємна річ, але він таки відбувся, і з цим не можна не рахуватися.
Хоча, звичайно, можна штучно замінювати все, що не подобається. Не знаю, чи це щось змінить?

Таки, видається Ларисо, що Ваш потяг має більше вагонів, ніж 16 - він тягнеться увесь день і на двох сторінках ;)
Беру до рук "Російсько-український словник наукової термінології" : Біологія. Хімія. Медицина.-Київ, 1996.
Лоб - биол. лоб, лОба; (у человека) чолО.
Тут треба мати на увазі, по-перше, термін "лоб" вживається у біології, як наприклад "лобна частина черепа", і по-друге, українська мова за часів Тараса Шевченка ще більше терпіла поневірянь від російської сторони.
"Чолом б'ю, Тобі, пане Отамане !" казали козаки.

Що там потяг на 20 вагонів, - коментарі до моїх "Млинів", певно, вже можна видавати в двох томах. :)

Я тільки хочу запитати: а як би Ви написали "діти до шибки тиснули ....?" Чола?
Мені взагалі видається дивною ця дискусія, бо вжиті мною слова існують як у побуті, так і в літературі. Я написала всього лише поетичний твір, а не посібник з історії мови в галузі машинобудування та біології. Так що маю підстави вважати, що маю право залишити цей вірш, як є. А для суперечок - я підкину новий. Гаразд? :))

Звісно. Ви маєте право автора, узагалі, нічого не змінювати.
Я з цікавістю спостерігала за дискусією над Вашими "Млинами".
Мені здалося сьогодні, що Ваші вірші у всіх викликають захоплення (бо це так і є) і бажання долучитися до якоїсь колективної праці. Рідко, коли Самвидав так гуртується до наукових дискусій. Це, як конференція. Всі ми так дружно позбігалися. Пишіть, Ларисо, Ваші твори чудові, їх хочеться читати, вони легко западають у душу і заполонюють увагу ;)

Стосовно чола, заглянула у Орфографічний словник - самій цікаво стало. У множині чОла, родовий відмінок множини чІл.

:) Інгваре, Ви помилилися двічі.
Я аж ніяк не могла образитися на цікаві зауваження, навпаки, я люблю такі розмови та суперечки. По-друге, я можу підписатися під Вашими словами про тиск на українську мову і, повірте, я знала з дитинства про цей тиск що називається "зсередини", бо мати викладала українську і ми часто про це говорили. І я не виправдовуюся стилевими особливостями, я просто жаліюся, що альтернативного слова ніхто так мені і не підшукав, а тому поки що залишаю як є. Думаю, що це не є дуже велика помилка, тим більше, що цей вірш - переклад з російської. Ось і все.
Може, колись, зможу щось підшукати на заміну, але поки що - ніяк.
А за критику дуже Вам вдячна.