***
Цікаве бачення Адама. Звідкіля ж це Ви взяли, що Адам не хотів віддавати..?
Його ж не питали... та й він певно й не відав :-)
***
А коли би монетка упала іншим боком - тоді що би випало?
***
"Вже не шкода тобі для мене одне реберце?" - так Ви ж і є цим реберцем...
***
"зола" - ми не говоримо "Золушка", а "Попелюшка".

Творчих успіхів,
Юрій.

***
От-от. Йому навіть не сказали, щоб не зміг відмовитись:)
***
Найцікавіше було б, якби монетка випала ребром:)))
***
О, ні! Остання Єва - від ребра ще першого Адама, а не цього - теж останнього.
***
А щодо останнього - тут я припустилась помилки. Дякую, що звернули увагу. Тепер буду думати, як виправити.
Щиро, Ната Вірлена

Будь Ласка.
P.S.
А так апропо - коли Єва вже "іде на Калиму" - то для чого їй Адамові ребро і серце.
По-куркульськи якось виходить. :D

Ну от. Зробили із майже-мучениці майже-куркульку:)
А для чого людині взагалі чиєсь серце?
Якщо вона шукає власний шлях до Бога, відчуваючи на плечах тягар людської гріховності, а на додачу - вона, хоч остання, а таки - Єва - і бере на себе відповідальність за той, перший гріх, на який Єва "підмовила" Адама, це не означає, що їй не потрібна людська підтримка і любов. Вона, остання Єва, хоче замкнути "прокляте коло". От тільки краще робити це одній, у добровільному вигнанні, ніж разом з людиною, яка, хоч і пропонуючи підтримку, може дати лише руку-ребро-т.д. А Єві потрібно все. От їй і хочеться Адамового серця.
Я відповіла на Ваше питання? Мабуть, мені просто не вдалось це все передати віршем, а шкода.

Сидів Адам і думав. А потім промовив: "Єво, коли Ти хочеш моє серце - то залишайся у ньому..." :-)

О, так Ви прихильник так званих "хеппі-ендів"? Щоб усе закінчилось добре, "і жили вони потому довго і щасливо"? Чи малося на увазі - "залишайся у серці, а не в житті. Я любитиму тебе вічно. Напевно. На відстані"? На жаль, чи то на щастя, у вірші - інша ситуація.
З Вами цікаво полемізувати. Принаймні, так я власні вірші ще ні з ким не обговорювала.:)

Хороший вірш, Нато. У "смолі" навіть краще. Двічі перечитала текст - спочатку до Вашого пояснення у коментах, вдруге - після. І ці два "прочитання" були різними (от вам Ізер та Яусс із їхньою герменевтикою!). Коли на перше впливало моє власне розуміння "класичної ситуації Адам-Єва", то друге було розшифровуванням, виловлюванням Вашої. А тут ще й "чоловічий голос" приєднався - Юрій (він же Адам) намагався відстояти свої права - "Хто ж його, Адама, мовляв, питав? Чи ж йому реберця шкода".
От би цікаво було створити якусь антологію, де би подати тексти різних авторів на цю вічну тему. Причому, окремо - чоловічі, і окремо - жіночі. Та й дослідити специфіку статевого бачення. І додати, окрім того, теологічну версію - з потужними коментами. Та й ілюстрації. І прозу...От, щось мене занесло! АЛЕ - завдяки Вашому віршу в мене, здається, з"явилася цікава тема для наступного наукового дослідження! Дякую!

Вся приємність з мого боку теж.
Матимем надію, що Єва не піде зі своїм клуночком-вузликом-надією дальше Адамового серця... :-)

Справді, цікава вийшла розмова. Кажуть, що насправді розуміти свою позицію починаєш лише тоді, коли комусь її пояснюєш. Я не хотіла втручатись у чуже сприйняття тексту і нав*язувати власне бачення, але коментарі і мене саму наштовхнули на чергове переосмислення. Отож, тут ми усі квити:) Дуже цікава ідея із антологією - із задоволенням почитала б щось подібне. Адам і Єва, як і багато інших біблійних сюжетів, це ж така собі вічна тема - тут можливі сотні, а то й більше інтерпретацій.
Дякую Вам, пані Ганно:)


Сподіваймося, пане Юрію, сподіваймося:)

Вдало розвинена тема.
Новий погляд... А що коли би Бог створив жінку не з ребра, а з шматочка серця???

Дякую:)
О, якби зі шматочка серця - було би дуже символічно. І романтично-красиво. Ніби одне серце - на двох. Тоді було би можна говорити про вічну любов і про те, що закохані - дві половинки одного цілого. Бо поки цьому немає достовірних підтверджень, лише теорії:)