ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.17 07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослава Меленчук (1983) / Вірші

 Друг




Найвища оцінка Ростислав Санів 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Володимир Чернишенко 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-02-09 15:00:01
Переглядів сторінки твору 4899
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.720 / 5.42  (4.862 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.786 / 5.5  (4.804 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.08.29 15:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рижа (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 15:37:23 ]
Як неперевершено мелодійно! Я в захваті. Особливо фінал. Це шістка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-09 15:51:40 ]
Дякую, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 16:09:10 ]
Запитай у Ганни Осадко, хто така Тенар. Це просто її пісня, звернена до Геда.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 16:49:08 ]
***
Ну Слава Богу - що після такого "тиняння по колу" - нарешті знайшла те "що поряд було". Вібулося!(зараз Іринка усміхнеться):-)

Мирославо,
Вірш хороший і в цілому вдався (меланхолічний правда).
Ось дрібні моменти, які на мою думку не є зовсім вдалими.
(Це лише моя думка - для інших можливо ці моменти будуть одним позитивом.)
***
"безкінечно близьким" - Гм. Щось тут барахлить - не знаю правда що...
***
"і мій розум нарешті розгледів тепло" - не сприйнялось :(

Удачі,
Юрій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 19:16:17 ]
Це неймовірно... така дивна і щира молитва...
Ідеальне порівняння емоційності, розуму і образів. і не можна сказати, що чогось є занадто багато, чи записално залегко чи заскладно. Написано так як найкраще могло бути написано. Стиль дотриманий до кінця вірша, і не має відчуття гонитви за ритмікою чи ще чимось, а це головне.

і лишень "щось" маленьке в останньому рядку з розділовими... :)) але то таке, як на мене.

Та все ж, враховуючи довгий рядок, відчуття що передано дуже вдалими образами і нетривіальність - це 6 :) дуже дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-12 07:49:50 ]
Дякую, Юрію, за комент!
Наскільки за Вами помітила, то Ви намагаєтеся бути уважним, але не до кінця. Річ у тому, що зазвичай Ви підходите до твору лише з власними відчуттями і знаннями, а для того, щоб зрозуміти когось іншого, цього не досить. Скажу чесно, бувають моменти, коли я дійсно не сприймаю деяких віршів з першого разу. Тоді намагаюсь вникнути в кожне слово поступово, з прив'язкою до інших, щоб картина була довершеною, або взагалі залишаю вірш недоторканим своїми нерозуміннями.
От тільки погляньте - Ви взяли лише частинку слів і їх право на життя піддали сумніву, а ця частинка лише початок думки: "...завжди безкінечно близьким,
Та настільки й чужим..." Невже тепер Ви вважаєте, що щось барахлить? Все просто. Малося на увазі, що людина може бути завжди поряд, і не обов'язково фізично, але вона завжди буде належати і іншим, без прив'язки до однієї особи. Нехай вибачають мені особи, які озвучили і сприйняли ці слова, але я їх відразу відчула правильно...
Щодо іншого Вашого несприйняття, то і тут Ви не захотіли додумати. "...і мій розум нарешті розгледів тепло..." - невже Ви ніколи не знали про сповільнену дію розуму? ;) Ми завжди відчуваємо щось раніше, але розуміння цього приходить з невеличким запізненням.
Будьте пильними, Юрію! ;) І Вам хай щастить!

Ростику, і Вам спасибі за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 18:18:08 ]
Ой, і справді - не уважний... не розгледів ще мій розум тепла...
Добре що Твоїй героїні це вдалося... :-)
Творчих успіхів,
Юрій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Кремняк (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-24 16:15:06 ]
Прекрасно!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-26 13:35:12 ]
Дякую, Юліє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-26 13:55:00 ]
яке ж воно близьке... У Вас надзвичайна здібність, Мирославо, передавати порухи душі так поетично і разом з тим не вичурно. І так це у Вас природно виходить у довгих рядках.

Щодо змісту:) дуже хочеться вірити у те тепло, яке виростає із кохання, яке не збулося... але не вірю:) бо коханню у взаємному теплі - тісно...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-26 14:45:22 ]
Ірино, дуже тяжко у це повірити, коли сліпо болить. Але варто зрозуміти, що справжня Любов дарує лише тепло. Так не буває? Тоді це не Любов. Якщо любиш, то віддаєш, не чекаючи нічого у відповідь.
Люби натхненно, живописно
І неповторно водночас -
Любов тоді знаходить нас,
Коли приходить безкорисно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-26 16:57:15 ]
Та буває... Тільки так і буває. Інакше якраз не буває. І ти це описала у своєму вірші. краще, вже й не скажеш.

:)