ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мар'яна Шіпош / Вірші

 ***




Найвища оцінка Володимир Вакуленко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ірина Новіцька 5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-04-17 09:47:14
Переглядів сторінки твору 2972
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.599 / 5.29  (4.383 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 4.295 / 5  (4.279 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-04-23 13:49:50 ]
Мар'яно, взагалі непогано. Але цікаво, як дальше, яким шляхом?
Можливо "дальше" - це у цьому напрямку? (Спроба скорочень?)

Я воском танула в твоїх руках
Ти міг робити все, що забажаєш.
Я падала. злітала, наче птах,
Згорала у вогні - до тла - ти знаєш.

Я плакала дощем серед пустель,
І серце розривалося від болю,
І з боку неба сивий менестрель
наспівував сумне про мою долю.

Я кидалась в безодню, до кінця,
та годі було зорі погасити.
А ти блукав, блудив по манівцях, -
В той час, коли я вчилася любити.

Я гинула в проваллі поміж скель,
Я гинула, продовжуючи чути,
Як із-під неба сивий менестрель
Співав про час, який не повернути.

Звичайно, після вчорашнього, різкість і чіткість мислення і сприйняття не достатня для цінних порад, але щиро, успіхів!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:55:16 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:56:35 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, Ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 21:35:58 ]
Жаль що за коментарі не ставляють оцінки! Оце вже відчувається поет! Та ні, Ви трохи, старша чим я думаю!.. А от в останніх надходженнях все ж таки відчувається трохи сирість. Коректувати Вас не маю права, але все ж перечитайте їх. Там пан редактор обов"язково Вас підправить і не тільки він.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 04:21:13 ]
Мар'яно, Володимир (Вакуленко) міркує цілком справедливо. Я проти брутального (не технічного, а ідеологічного) перекроювання, точніше, перебріхування чужих творів. Але й проти принципу невтручання в текстову тканину, коли вона чимось хибує. У полемічному запалі ви перегнули злегка палицю, бо думки щодо текстів мають і повинні мати право на існування, а ще - щоб до них дослухалися. Інша річ, що висловлювати ці думки потрібно якомога більш тактовно. Одної щирості не досить для доброго вірша, потрібна ще досконала форма і чуття мови. У вас усе це я досі бачила, тож не мала жодних зауважень.

Крім того, у всякій справі, зокрема й у поезії, однаково важливі природні задатки, досвід і бажання йти далі, не спиняючись на досягнутому. Я так гадаю. Вчитися писати вірші не варто насилу. Але вдосконалюватися пишучи - річ інша!

Втім, ми збилися на прописні істини, які ви й без того розумієте.

Ну ж бо гляну ще далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 05:34:04 ]
Подивилася. Не бачу особливих причин до критики, окрім вказаних там зауваг. Їх лишень три, і одна цілковито технічна.
Цього разу я передивлялася прискіпливіше - не те щоб нацькували, зрозумійте правильно, я просто довіряю людям із чуттям перспективи, до яких Володимир Вакуленко безперечно належить.
Вважайте, успіх уже ваш, але не втрачайте "окоміру" на рівень майстерності.

Щасти вам.

За перший коментар і переписування мусите подякувати, підозрюю, зовсім не тій людині, якій дякували. Я здогадалася. Маю сказати, ви їй достойно подякували. Може, вдасться відучити цього героя від практики відігруватися на чужих здобутках. Хоча я сумніваюся, чи до того доживу:) :(