ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.01.12 00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?

Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч

Ярослав Чорногуз
2026.01.11 18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --

Віктор Насипаний
2026.01.11 17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-

Іван Потьомкін
2026.01.11 17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.

Євген Федчук
2026.01.11 14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п

Олександр Сушко
2026.01.11 13:38
автор Артур Курдіновський

Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,

Борис Костиря
2026.01.11 11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.

Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,

Мар'ян Кіхно
2026.01.11 06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..) Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

С М
2026.01.09 21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мар'яна Шіпош / Вірші

 ***
Я танула, як віск, в твоїх руках
Ти міг робити все, що забажаєш.
Я падала й злітала, наче птах,
Згорала у вогні. І ти це знаєш.

Я плакала, як дощ серед пустель,
І серце розривалося від болю,
І десь під небом сивий менестрель
Твоїй душі співав про мою долю.

Я кинулась в безодню до кінця,
Я ладна була зорі погасити.
А ти…ти десь блудив по манівцях
В той час, коли я вчилася любити.

Я гинула в проваллі поміж скель
І перед смертю не могла вже чути,
Як десь під небом сивий менестрель
Співав про те, що час не повернути.




Найвища оцінка Володимир Вакуленко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ірина Новіцька 5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-04-17 09:47:14
Переглядів сторінки твору 3170
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.599 / 5.29  (4.383 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 4.295 / 5  (4.279 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-04-23 13:49:50 ]
Мар'яно, взагалі непогано. Але цікаво, як дальше, яким шляхом?
Можливо "дальше" - це у цьому напрямку? (Спроба скорочень?)

Я воском танула в твоїх руках
Ти міг робити все, що забажаєш.
Я падала. злітала, наче птах,
Згорала у вогні - до тла - ти знаєш.

Я плакала дощем серед пустель,
І серце розривалося від болю,
І з боку неба сивий менестрель
наспівував сумне про мою долю.

Я кидалась в безодню, до кінця,
та годі було зорі погасити.
А ти блукав, блудив по манівцях, -
В той час, коли я вчилася любити.

Я гинула в проваллі поміж скель,
Я гинула, продовжуючи чути,
Як із-під неба сивий менестрель
Співав про час, який не повернути.

Звичайно, після вчорашнього, різкість і чіткість мислення і сприйняття не достатня для цінних порад, але щиро, успіхів!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:55:16 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:56:35 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, Ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 21:35:58 ]
Жаль що за коментарі не ставляють оцінки! Оце вже відчувається поет! Та ні, Ви трохи, старша чим я думаю!.. А от в останніх надходженнях все ж таки відчувається трохи сирість. Коректувати Вас не маю права, але все ж перечитайте їх. Там пан редактор обов"язково Вас підправить і не тільки він.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 04:21:13 ]
Мар'яно, Володимир (Вакуленко) міркує цілком справедливо. Я проти брутального (не технічного, а ідеологічного) перекроювання, точніше, перебріхування чужих творів. Але й проти принципу невтручання в текстову тканину, коли вона чимось хибує. У полемічному запалі ви перегнули злегка палицю, бо думки щодо текстів мають і повинні мати право на існування, а ще - щоб до них дослухалися. Інша річ, що висловлювати ці думки потрібно якомога більш тактовно. Одної щирості не досить для доброго вірша, потрібна ще досконала форма і чуття мови. У вас усе це я досі бачила, тож не мала жодних зауважень.

Крім того, у всякій справі, зокрема й у поезії, однаково важливі природні задатки, досвід і бажання йти далі, не спиняючись на досягнутому. Я так гадаю. Вчитися писати вірші не варто насилу. Але вдосконалюватися пишучи - річ інша!

Втім, ми збилися на прописні істини, які ви й без того розумієте.

Ну ж бо гляну ще далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 05:34:04 ]
Подивилася. Не бачу особливих причин до критики, окрім вказаних там зауваг. Їх лишень три, і одна цілковито технічна.
Цього разу я передивлялася прискіпливіше - не те щоб нацькували, зрозумійте правильно, я просто довіряю людям із чуттям перспективи, до яких Володимир Вакуленко безперечно належить.
Вважайте, успіх уже ваш, але не втрачайте "окоміру" на рівень майстерності.

Щасти вам.

За перший коментар і переписування мусите подякувати, підозрюю, зовсім не тій людині, якій дякували. Я здогадалася. Маю сказати, ви їй достойно подякували. Може, вдасться відучити цього героя від практики відігруватися на чужих здобутках. Хоча я сумніваюся, чи до того доживу:) :(