ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мар'яна Шіпош / Вірші

 ***
Я танула, як віск, в твоїх руках
Ти міг робити все, що забажаєш.
Я падала й злітала, наче птах,
Згорала у вогні. І ти це знаєш.

Я плакала, як дощ серед пустель,
І серце розривалося від болю,
І десь під небом сивий менестрель
Твоїй душі співав про мою долю.

Я кинулась в безодню до кінця,
Я ладна була зорі погасити.
А ти…ти десь блудив по манівцях
В той час, коли я вчилася любити.

Я гинула в проваллі поміж скель
І перед смертю не могла вже чути,
Як десь під небом сивий менестрель
Співав про те, що час не повернути.




Найвища оцінка Володимир Вакуленко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ірина Новіцька 5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-04-17 09:47:14
Переглядів сторінки твору 3214
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.599 / 5.29  (4.383 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 4.295 / 5  (4.279 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-04-23 13:49:50 ]
Мар'яно, взагалі непогано. Але цікаво, як дальше, яким шляхом?
Можливо "дальше" - це у цьому напрямку? (Спроба скорочень?)

Я воском танула в твоїх руках
Ти міг робити все, що забажаєш.
Я падала. злітала, наче птах,
Згорала у вогні - до тла - ти знаєш.

Я плакала дощем серед пустель,
І серце розривалося від болю,
І з боку неба сивий менестрель
наспівував сумне про мою долю.

Я кидалась в безодню, до кінця,
та годі було зорі погасити.
А ти блукав, блудив по манівцях, -
В той час, коли я вчилася любити.

Я гинула в проваллі поміж скель,
Я гинула, продовжуючи чути,
Як із-під неба сивий менестрель
Співав про час, який не повернути.

Звичайно, після вчорашнього, різкість і чіткість мислення і сприйняття не достатня для цінних порад, але щиро, успіхів!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:55:16 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:56:35 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, Ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 21:35:58 ]
Жаль що за коментарі не ставляють оцінки! Оце вже відчувається поет! Та ні, Ви трохи, старша чим я думаю!.. А от в останніх надходженнях все ж таки відчувається трохи сирість. Коректувати Вас не маю права, але все ж перечитайте їх. Там пан редактор обов"язково Вас підправить і не тільки він.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 04:21:13 ]
Мар'яно, Володимир (Вакуленко) міркує цілком справедливо. Я проти брутального (не технічного, а ідеологічного) перекроювання, точніше, перебріхування чужих творів. Але й проти принципу невтручання в текстову тканину, коли вона чимось хибує. У полемічному запалі ви перегнули злегка палицю, бо думки щодо текстів мають і повинні мати право на існування, а ще - щоб до них дослухалися. Інша річ, що висловлювати ці думки потрібно якомога більш тактовно. Одної щирості не досить для доброго вірша, потрібна ще досконала форма і чуття мови. У вас усе це я досі бачила, тож не мала жодних зауважень.

Крім того, у всякій справі, зокрема й у поезії, однаково важливі природні задатки, досвід і бажання йти далі, не спиняючись на досягнутому. Я так гадаю. Вчитися писати вірші не варто насилу. Але вдосконалюватися пишучи - річ інша!

Втім, ми збилися на прописні істини, які ви й без того розумієте.

Ну ж бо гляну ще далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 05:34:04 ]
Подивилася. Не бачу особливих причин до критики, окрім вказаних там зауваг. Їх лишень три, і одна цілковито технічна.
Цього разу я передивлялася прискіпливіше - не те щоб нацькували, зрозумійте правильно, я просто довіряю людям із чуттям перспективи, до яких Володимир Вакуленко безперечно належить.
Вважайте, успіх уже ваш, але не втрачайте "окоміру" на рівень майстерності.

Щасти вам.

За перший коментар і переписування мусите подякувати, підозрюю, зовсім не тій людині, якій дякували. Я здогадалася. Маю сказати, ви їй достойно подякували. Може, вдасться відучити цього героя від практики відігруватися на чужих здобутках. Хоча я сумніваюся, чи до того доживу:) :(