ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Світлана Майя Залізняк
2025.08.15 18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Шахерезада і

Юрій Лазірко
2025.08.15 18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає

будьмо

Леся Горова
2025.08.15 13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.

Віктор Кучерук
2025.08.15 06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?

М Менянин
2025.08.14 23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.

14.08.2025р. UA

Володимир Бойко
2025.08.14 22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство,
Пишається змосковщене лайно
Своїм холуйським недоукраїнством.

У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже.
Позбутися московської іржі

Борис Костиря
2025.08.14 21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.

Василь Дениско
2025.08.14 15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур

Юрко Бужанин
2025.08.14 15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.

Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мар'яна Шіпош / Вірші

 ***
Я танула, як віск, в твоїх руках
Ти міг робити все, що забажаєш.
Я падала й злітала, наче птах,
Згорала у вогні. І ти це знаєш.

Я плакала, як дощ серед пустель,
І серце розривалося від болю,
І десь під небом сивий менестрель
Твоїй душі співав про мою долю.

Я кинулась в безодню до кінця,
Я ладна була зорі погасити.
А ти…ти десь блудив по манівцях
В той час, коли я вчилася любити.

Я гинула в проваллі поміж скель
І перед смертю не могла вже чути,
Як десь під небом сивий менестрель
Співав про те, що час не повернути.




Найвища оцінка Володимир Вакуленко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ірина Новіцька 5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-04-17 09:47:14
Переглядів сторінки твору 3105
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.599 / 5.29  (4.383 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 4.295 / 5  (4.279 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-04-23 13:49:50 ]
Мар'яно, взагалі непогано. Але цікаво, як дальше, яким шляхом?
Можливо "дальше" - це у цьому напрямку? (Спроба скорочень?)

Я воском танула в твоїх руках
Ти міг робити все, що забажаєш.
Я падала. злітала, наче птах,
Згорала у вогні - до тла - ти знаєш.

Я плакала дощем серед пустель,
І серце розривалося від болю,
І з боку неба сивий менестрель
наспівував сумне про мою долю.

Я кидалась в безодню, до кінця,
та годі було зорі погасити.
А ти блукав, блудив по манівцях, -
В той час, коли я вчилася любити.

Я гинула в проваллі поміж скель,
Я гинула, продовжуючи чути,
Як із-під неба сивий менестрель
Співав про час, який не повернути.

Звичайно, після вчорашнього, різкість і чіткість мислення і сприйняття не достатня для цінних порад, але щиро, успіхів!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:55:16 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Шіпош (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 17:56:35 ]
Пане Володимире, я дуже ціную те, що Ви даєте можливість всім бажаючим оприлюднювати свої твори на цих сторінках, як і Ваш час, що витрачаєте на коментарі, зокрема до моїх віршів. Проте я абсолютно не розумію мети оцього Вашого перекроювання чужих творів. Чесно кажучи, мене це просто обурило! По-перше, Ваші коментарі стосуються лише технічних моментів, але ж поезія - не якась технічна деталь, яку можна тесати і обточувати до безконечності, або й зовсім викинути. Скажіть, якби у Вас були якісь зауваження до звичайної скрипки, Ви б узялися її переробити? У будь-якому разі, автентичний звук зник би назавжди, гарантую. До того ж, це не має жодного сенсу. По-друге, як хтось інший може знати або хоч приблизно передбачати, що відбувається на душі у автора, коли народжується той чи інший твір? Тому будь-які правки, чи доповнення, чи перекручування виглядають смішно, фальшиво, навіть часто принизливо. Коли я пишу, то відчуваю, що кожне слово чи розділовий знак - на своєму місці, що й творить внутрішню динаміку,яка, безперечно, не всім подобається. Але, вибачте, Господня молитва, на яку ви посилались в одному з коментарів, також далеко не всім до вподоби. І по-третє, я не вірю, що можна навчитись писати вірші. Навіть якщо поет і враховуватиме чиїсь коментарі (навіть дуже позитивні), він втратить при цьому частину своєї ідентичності, так, він буде писати добре, можливо, дуже добре, але не від себе. Я не повірю такій поезії. А це для мене головне. Коли я бачу, що людина істинно виразила те, чого прагнула (тому що просто не могла не писати), залишаючись чесною і відвертою сама з собою, а не озираючись на інших, і потім відпустила свій твір,- це жива творчість. Це - як дихання. Неможливо вдихнути по-новому те ж саме повітря, що вже пройшло крізь легені і кров, і створило життя... а Ви пропонуєте, апарат штучного дихання? Навряд чи така реанімація комусь насправді допоможе. З повагою і найкращими побажаннями

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-04-28 21:35:58 ]
Жаль що за коментарі не ставляють оцінки! Оце вже відчувається поет! Та ні, Ви трохи, старша чим я думаю!.. А от в останніх надходженнях все ж таки відчувається трохи сирість. Коректувати Вас не маю права, але все ж перечитайте їх. Там пан редактор обов"язково Вас підправить і не тільки він.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 04:21:13 ]
Мар'яно, Володимир (Вакуленко) міркує цілком справедливо. Я проти брутального (не технічного, а ідеологічного) перекроювання, точніше, перебріхування чужих творів. Але й проти принципу невтручання в текстову тканину, коли вона чимось хибує. У полемічному запалі ви перегнули злегка палицю, бо думки щодо текстів мають і повинні мати право на існування, а ще - щоб до них дослухалися. Інша річ, що висловлювати ці думки потрібно якомога більш тактовно. Одної щирості не досить для доброго вірша, потрібна ще досконала форма і чуття мови. У вас усе це я досі бачила, тож не мала жодних зауважень.

Крім того, у всякій справі, зокрема й у поезії, однаково важливі природні задатки, досвід і бажання йти далі, не спиняючись на досягнутому. Я так гадаю. Вчитися писати вірші не варто насилу. Але вдосконалюватися пишучи - річ інша!

Втім, ми збилися на прописні істини, які ви й без того розумієте.

Ну ж бо гляну ще далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-04-29 05:34:04 ]
Подивилася. Не бачу особливих причин до критики, окрім вказаних там зауваг. Їх лишень три, і одна цілковито технічна.
Цього разу я передивлялася прискіпливіше - не те щоб нацькували, зрозумійте правильно, я просто довіряю людям із чуттям перспективи, до яких Володимир Вакуленко безперечно належить.
Вважайте, успіх уже ваш, але не втрачайте "окоміру" на рівень майстерності.

Щасти вам.

За перший коментар і переписування мусите подякувати, підозрюю, зовсім не тій людині, якій дякували. Я здогадалася. Маю сказати, ви їй достойно подякували. Може, вдасться відучити цього героя від практики відігруватися на чужих здобутках. Хоча я сумніваюся, чи до того доживу:) :(