ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.17 06:36
Мабуть, зустрілися не впору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.

Артур Курдіновський
2024.06.17 01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.

Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.

Іван Потьомкін
2024.06.16 21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати

Сергій Губерначук
2024.06.16 14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.

Самослав Желіба
2024.06.16 08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

Світлана Пирогова
2024.06.16 08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют

Віктор Кучерук
2024.06.16 07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.

Микола Соболь
2024.06.16 05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…

Ярослав Чорногуз
2024.06.16 05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.

Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,

Артур Курдіновський
2024.06.16 02:18
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...

Юлія Щербатюк
2024.06.16 00:00
Настало літо
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***

Володимир Ляшкевич
2024.06.15 22:01
Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!

(Іронічно – жіночий речитатив)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослава Меленчук (1983) / Вірші

 ***




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-02 14:18:12
Переглядів сторінки твору 9856
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.917 / 5.5  (4.862 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.911 / 5.5  (4.804 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.03.30 22:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-02 14:27:02 ]
Дуже гарний вірш, Мирославцю!
Ця дорога – від Бога крізь себе і знову до Бога –
Перевтілений потяг призначенням в пункт вибуття. -
Може - з призначенням? Чесно кажучи, недоречно якось шукати дрібні помилки в такомк прекрасному творі... Дуже гарна думка з равликом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-02 14:36:31 ]
Ярославе, а Ви прочитайте "з призначенням", вийде чотири підряд приголосні і Ви зіб'єтеся -тяжкувато. Думаю, нічого цей рядок без "з" не втратить. ;)
Дякую, що читали!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 17:23:23 ]
Кул!
Нарешті довгожданний вірш.
Миросе, філософія "с ног шибатєльна"...
Справді... сподобалось.

Але захотілось потеревеняти троха:
***
"Босі ноги, умиті, в саду цілували траву." - а чи була необхідність тут вказувати, що ноги були "умиті". А що "не умиті" ноги не можуть цілувати...
Я розумію, що малось на увазі, що трава росою умила ноги, але мо` тоді замість коми після "умиті" поставити "..."
"Босі ноги, умиті... в саду цілували траву.
***
"Ця, запилена словом і ділом, нелегка дорога – " - "запилена" - це від "пила","пилок", бо якщо ні - тоді "запорошена"/"припорошена" -
"(За/при)порошена словом і ділом, нелегка дорога – "
***
"Все, що має здійснитись, написано нам наперед." - "наперед" чи "наперід" - мені просто вікаво чи мо` так сказати "наперід"?
***
"Тільки сповідь душевна, пізнавши ногою могилу," - як на мене "пізнавши ногою" якось не звучить - мо` "торкнувши".
***
"Заколихана правда" - чи "заколисана","заколишена"...
***
"Заколихана правда
Заховалась на дні," - не зрозумів - "на дні" чого?
***
"Розірвати всі пута
У складній голові." - якось мені пута не асоціюються зі складною головою :(
***
"Зрозуміти, що віра –
То розплата за час..." - не зрозумів - витлумачте "слєпому кату базіліо" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-02 17:40:48 ]
Юрчик, ти працюєш за всіх редакторів "Самвидаву" разом узятих... :))Не буду занурюватись у літери, - прекрасний твір за формою і змістом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-03 07:53:43 ]
Привіт, Юрію!
Знаєте, а я, коли пишу вірш, то вже і шукаю у ньому цікаві місця для Вас. Чесно, цікаві, які ж "міні" Ви познаходите кожного разу. Та Вам і Шевченка, мабуть, "підрвати" не є проблемою. ;)))
Словом, дякую, що Ви є!

"Але захотілось потеревеняти троха:"
Теревеняєм. :)


***
"Босі ноги, умиті, в саду цілували траву." - а чи була необхідність тут вказувати, що ноги були "умиті". А що "не умиті" ноги не можуть цілувати...
Я розумію, що малось на увазі, що трава росою умила ноги, але мо` тоді замість коми після "умиті" поставити "..."
"Босі ноги, умиті... в саду цілували траву.
***
Згодна, що тут можна розуміти по-різному, але трикрапка тут не вирішить майже нічого. Принаймні зі сторони пунктуації так точно пояснення логічного знайти не можу. Річ в іншому: коли я виділяю "умиті", що йде уточнення. Мені хотілося, щоб це уточнення вказувало на те, що ліричний герой не тільки що зайшов у сад ( в цьому випадку ноги не встигли б умитися), а вже зробив декілька кроків і йде. Та й умиті вказує на те, що роса присутня.
"Ця, запилена словом і ділом, нелегка дорога – " - "запилена" - це від "пила","пилок", бо якщо ні - тоді "запорошена"/"припорошена" -
"(За/при)порошена словом і ділом, нелегка дорога – "
***
Я мала на увазі "пилюку", "пил".
***
"Все, що має здійснитись, написано нам наперед." - "наперед" чи "наперід" - мені просто вікаво чи мо` так сказати "наперід"?
***
Юрію, сказати можна усе, але от чи всі це зрозуміють, то вже інша справа. :)
***
"Тільки сповідь душевна, пізнавши ногою могилу," - як на мене "пізнавши ногою" якось не звучить - мо` "торкнувши".
***
Клас! Юрасю, мені подобається хід Ваших думок. От тільки послухайте: "Я торкаюся Вас, моя люба, своїми ногами." У інших варіантах теж якось не звучить. Даруйте, але торкатися краще руками, чи то рукою. ;)
***
"Заколихана правда" - чи "заколисана","заколишена"...
***
І тут правильно я вживаю дієприкметник.
***
"Заколихана правда
Заховалась на дні," - не зрозумів - "на дні" чого?
***
Юрію, ну навіщо обривати фразу? До речі, у Вас це часто відбувається. Далі ж іде пояснення -
"Хто б знав де – відшукав би
І додому приніс." Тобто, нічого про місцезнаходження і поняття цього дна не відомо.
***
"Розірвати всі пута
У складній голові." - якось мені пута не асоціюються зі складною головою :(
***
А тут "складна голова" - такий собі лабіринт, ланцюгове скупчення різних думок.
***
"Зрозуміти, що віра –
То розплата за час..." - не зрозумів - витлумачте "слєпому кату базіліо" :)
***
Юрію, друга частинка є тлумаченням першої. Ви не помітили, що і у першій частині, і у другій я використовувала ще й однакові слова? Це своєрідне переплетення. Тільки в першій частині йдеться від імені ліричного героя, а у другій, як пояснення від третьої особи.
До того ж, маю сказати, що приводом до таких моїх роздумів послужив вірш шановного Грім П, тому я висловила свою думку знаходження людини на цьому світі, тобто життя. З цих слів виходить, що людина живе, щоб випробувати свою віру.

Серже, дякую і Вам за хороші слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-03 09:49:20 ]
гарнющі образи, Мирославо:)

не бачу сенсу препарувати поезію, отак - по слову: бо у кожному образі - більше, ніж заклав автор. Тому пояснювати кожне слово - як на мене - просто недоречність якась.

Головне - це цілісність викладу і сприйняття.

Дуже гарний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-03 10:18:36 ]
Іринко, спасибі за комент.
Та не звертайте на наші з Юрієм теревені уваги.:)
Ми таким чином розуміємо один одного, а подекуди через такі от роз'яснення - і себе.
Інколи пишеш про одне, а потім виявляється, що свої ж слова розумієш більш ширше і глибше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-03 17:48:05 ]
Привіт хлопці і дівчата. Сподобався мені вірш, тай теревені Зеня та інших теж. Тож і я скажу шось якшо можна. Щодо роси і трави. Взагалі гарний і цікавий рядок. Але я б його навіть ще глибше розумів. Наприклад, що дівчинка вмила ноги до походу на природу, бо вона так любить її що мусить йти "чистою" до неї. Чистою відповідно у ідеальному плані. Згоден що "умиті" не лишнє, хоч думка про "пошук" розміру з"являється, але це не суттєво. "Умиті" має змістовну необхідність. Далі ще цікавіше, звідки відомо, що є роса? Ні, не від "умиті", а від "цілували". Чи є поцілунок сухим? він неможливий без рідини. Тобто її ноги мають бути мокрими, що навряд, або повинна бути роса. Про росу також говорить і наступний рядок, а саме - равлик, що часто з"являється під час вологості.

Щодо усіх інших коментарів чи то Юрка, чи то Зеня, які мені, до речі, не відповідають на листи, то помовчу, бо вони доволі дискусійні. Мирославо, пробачте, що використовую Вашу неймовірну сторіночку ще й для такого коментаря.

Але про росу мені дуже сподобалося... є над чим подумати. Крім того я вірю в те, що автор підсвідомо використовує деякі кострукції, не до кінця розуміючи наскільки вони точні. І так далі. Хоча, у кожного своя думка. Як мій онук каже - у всьому є рація.

Вітання і шанування, Мирославо. Ірино - дуже радий Вашому поверненню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-05 13:29:37 ]
Серже, вибач! Я тут вже заплутуюсь, до кого на "Ви", а до кого на "Ти".

Олесю, дуже вдячна за комент! Цікаві думки. Навіть подумати не могал, що один рядок різними людьми може читатися настільки по-різному. Спасибі, що завітали! Я не проти, якщо Ви будете ділитися своїми роздумами у мене на сторіночці і надалі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 16:19:17 ]
Шановна Іринко,
Ми з Миросею бавимось у критиків у пісочниці під назвою "Поезія". :-)
Це, що я люблю ліпити пасочки з кожної пісчинки окремо, нічим не засліпить очі іншим читачам. Просто перебираючи кожну з них окремо і висловлюючи свої імпресії вслух, ми заглиблюємось у світ, який здається "іншим" - поверхневим баченням.
Це легше всього співати Оди Довершеності Автору = я не вбачаю у цьому ніякої користі для нього ж. Повір мені - у мене досить розуму, щоби самоінтерпертувати твір і дати коментар "Гарно".
Я ціню Миросині твори не гірше за кого іншого - це моя подяка теж їй за увагу до моїх творів. Вбачаю в Миросі людину, яка щира і розумна, яка знає, що Юрій ніяким чином не ставить собі за мету хоч чимось образити її та її творчість.
Я, наприклад, читаючи такі коментарі від Тебе, зрозумів, що Ти не бажаєш мати такого типу коментарі на рахунок Твоїх творів, тому обмежусь словом "гарно", надіюсь, що це не забагато слів, як на коментар... :-))
З повагою,
Юрій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 18:07:29 ]
Аплодую, стоячи... (премія від редакції)

Окей, до біса сарказм:)

Юра, коментарі вартісні різні: і маленьких піщинок, і жменьок, і кучугур піску. (це я так, щоб ти не робив висновків щодо того, які мені потрібні коментарі)

Для багатьох людей тут цінними є саме твої зауваги - чудово. Для зауважень, порад та емоційного фідбеку тут і публікуються.

Не хочу викладати свої "але" на сторінці Мирослави. Бо це вже вийшло за рамки дискусії про її поезію. Тому можемо поговорити в моєму чи твоєму Інтерв"ю або через мейли. Якщо цікаво.

з повагою,
з тієї ж пісочниці,
Іра


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 18:22:01 ]
Іринко,
Прошу врахувати і те, що з огляду на мою напів-серйозну натуру - не всі мої коментарі слід сприймати на серйо. Хоча і мої жарти (не завжди вдалі) теж щирі...
Ой, як почну ще я й Тебе "пісочити" - боюсь, що загніваєшся і пасочкою по голові дістану...
Завжди готовий спілкуватись (підносить руку як піанєр) :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 18:29:03 ]
та і я в боргу не залишусь - будь спокійний:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 18:32:18 ]
Я R.I.P. спокійний :D


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-05 19:04:51 ]
У мене є онук, файний. Ніби дорослий, але така ж дитина, як і Ви, Юріє і Іринко (жартома). Я скажу йому аби до Вас приєднався. Вітання від нього.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 19:14:49 ]
Вельмишановний Пане Олесь,
В пісочниці на всіх місця вистарчить, аби тіко те дитя до вока не жбурляло тим пісочком, бо я тоди пасочку заберу...:D


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-05 19:33:28 ]
Є анекдот на схожу тему, про маля і пісочницю і вуйка шо його сварити зібрався :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 19:38:03 ]
Просимо (б`є плястиковою лопаткою по пасочці)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редактор Майстерень (М.К./Л.П.) [ 2007-03-07 00:27:55 ]
Дуже гарний вірш - афористичний і доступний як у його художньому прочитанні, так і виключно змістовому. Колись сьогоднішні наші поетичні куміри, що "родом" з 60-х рр.минулого століття, вчили молодь писати так, аби поезія була зрозумілою і рідною як високому інтелектуалові, так і звичайному сантехніку. Більшість нині вдається до модного постмодерну, інші - гадають, що таким вже - постмодерним - є саме життя, а хтось-таки залишає своє слово кришталево-чистим та, водночас, промовисто афористичним,як-от Мирослава Меленчук. Більше б такої поезії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-03-07 09:43:23 ]
Вітаю Мирославко.
Перечитав Ваші вірші. Дуже сподобалось (не все, але дещо -дуже й дуже..).
Багато чого "замудровано", але написано гарно.
А такої самоіронії давно не стрічав.
Крізь сум проступають жарти.
Славно, славно.

"Замоталося, рідненьке?
Знаєш, може, жити будем?"

Ось написав Вам жартівливого вірша.
Не відважуюсь надрукувати без дозволу.
Якщо сподобається, то з радістю надрукую на сторінках самвидаву.

Зізнання в коханні
(Мирославі Маленчук)

"Вже ніч скупалась в росянистих травах,
Коли журавку дятел покохав,
Зоря ридала, місяць бив на спалах,
А він за нею трепетно зітхав."*

Морзянки дріб у мріях захлинався.
(якби-ж мені ту подругу у ліс...)
І телеграф болотний розпинався:
"кохаю я бо гарний у вас ніс".

Упало сонце задиком на воду,
і хвилю вітер в відповідь несе:
"хто право дав писати вам про вроду?
Ви просто хам, нещасний, та й усе!"

Застряло десь те слово під корою,
і дятлик суть його не роздовбав...
Хіба-ж він знав, що довгою ногою,
його любов лелека вчарував.

А ніс-еротика, та дятлова розрада
вважався зайвим, зроду, в журавлів.
Не знав того, звела зі світу зрада,
і ткнувшись носом в сосну - околів.

Ну, як?
В.З.