ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
У пошуку істини.
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Смиренний псих
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
Кохання зимові дні (The Doors)
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
Якщо і коли
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
Мотузка
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
***
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Віршування
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
Присвята одній пані-злодюжці
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
Короткометражні пайзлики
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,

Юрій Лазірко
2026.01.26 18:11
Не про те -- Альбом Теревені від Зеня -- батярські пісні
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...

Приспів:

В Горова Леся
2026.01.26 16:48
Сніг
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!

Марія Дем'янюк
2026.01.26 16:19
Ялини гілка
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...

Олена Побийголод
2026.01.26 12:08
1980. Знімається кіно (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою

Ольга Олеандра
2026.01.26 09:09
Маю
Маю знайти у цьому мороці світло і сенс – свої власні.
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.

Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот

Ярослав Чорногуз
2026.01.26 07:03
Марення в розлуці
Мені б тендітну і жадану
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.

Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Рубцов (1965) / Вірші

 Камо грядеши, народе?!

"Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших..."

Еф.4:29

...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-09 08:13:38
Переглядів сторінки твору 7019
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.763 / 5.5  (4.845 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.541 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.725
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2018.12.09 22:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2010-11-09 11:19:35 ]
Дякую за вірш, за те, що "сил нема мовчать".
Наболіло!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2010-11-09 11:28:29 ]
***
Іду крізь біль, наругу і негоду,
Через брехню і крижані вітри.
Вбивають гени власного народу
Оті, що правлять бал. Вони згори
Всміхаються у вічка телекамер
І кпинять непокірних. А затим
Регоче і підморгує Лукавий
Печальним і непроданим, живим.
Вже чорна ніч наміткою повисла,
Хвилюється Дніпро
і Прип’ять,
іДністер.
Та ми живі і наша мова, й пісня,
Нас чорний біль на порох не зітер.
Постане правда крізь глуху облуду
І плюне в ніч, у непогідь лиху.
І буде ранок, буде день і Люде
На вічному Тарасовім шляху.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-10 08:12:53 ]
Це я вдячний Вам. Радію з того, що мої спроби донести щось чисте, знаходять порозуміння, відгук і спонукають піднести свій голос на захист вічних цінностей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-11-09 13:06:17 ]
Дійсно наболіле ((. Дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-10 08:14:27 ]
Вся дяка Богу, Надіє. То Він надихає. Але, я вдячний Вам навзаєм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-09 13:23:40 ]
Як вміло Ви розгорнули цю наболілу тему, Ігоре. А головне, як викорінити цю гидоту з нашого повсякдення, якщо метастази її проростають все глибше і глибше? Ви здивуєтесь може, але я знаю особисто таких людей (жінок до речі), які співають хвалу Господу в церковному хорі, чи відспівують усопших, а вдома спокійненько оскверняють уста матюками, бо такий у них стиль спілкування. А потім знову йдуть у церкву і тими оскверненними устами доторкаються до святого. І так без кінця. Ось це мене вражає найбільше.
Дякую Вам за вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-10 08:18:15 ]
У Євангелії від Матвія у 8 розділі вміщено слова Ісуса, що не всі, хто кличе Його: "Господи! Господи!" будуть визнані. Навіть з тих, хто Іменем Ісусовим різні чуда робили, бо справа не у видимих діях, а у стані серця, у якостях характеру, у вірі, яка є живою, а не просто вірі. Бо і біси вірують, як свідчить Яків у своєму посланні, 2 розділ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Григорій Слободський (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-09 14:53:33 ]
Пане Ігоре поділяю ваші слова і ваші думи,хто читає,щоб задумався : Хто МИ? Дякую Побільше таких віршів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-10 08:20:04 ]
Добре, пане Григорію, долучайтеся до нашої спільної праці, бо мене не вистачить на глобальні дії. Об'єднаймо творчий потенціал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-09 18:12:23 ]
Актуальний вірш, зачіпає душу. На мою думку, варто "потужний" інтелект взяти в лапки.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-10 08:20:37 ]
Зараз вже беру. Дякую за слушне зауваження!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-17 19:43:13 ]
Цілком підтримую Вас. Гнилі слова псують не лише мовлення, а й душу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 08:02:29 ]
Тільки от як їх витіснити з ужитку? Має бути якийсь стимул, на кшталт здорового способу життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 19:48:07 ]
Дуже болюча й тема, дякую за вірш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2010-11-17 19:49:26 ]
Дуже болюча й актуальна тема, дякую за вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 08:05:29 ]
Врешті-решт, мало хто вголос каже, що це не просто погана звичка, але й злочин проти особи. Мусимо жити в отруєному лайкою просторі. І куди нам дітися із своєї країни? Нема куди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дарія Швець (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 08:42:46 ]
розділена біда - це півбіди)
успіхів Вам у подальшому порятунку світу)))

чудовий вірш із будь-якої точки зору


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-18 18:15:04 ]
Дякую! Мені приємно, що є середовище, у якому ще можна дихати. Саме тут я знаходжу таку оазу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дарія Швець (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-14 18:31:17 ]
розумію Вас. часом абсолютно незнайомі люди стають ближчими за оточення. тут почуваєшся "серед своїх", і не страшно відкрити душу - знаєш, що "свої" туди не наплюють))))))