ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Рибалка / Вірші

 ~~~




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-29 21:15:20
Переглядів сторінки твору 6087
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.717 / 5  (4.385 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.572 / 5  (4.071 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-29 22:28:13 ]
Вірш закликає до дискусії: чи справді енергія творіння є залежною від енергії руйнації? Невже не може одна людина бути самодостатньою, Богом? Чи справді вона по суті своїй - НІХТО, якщо сама? Я не розділяю висловлених тут тверджень, проте розумію, що ті рядки - глибокі, заставляють вони думати і дискутувати, не залишають байдужим!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-29 23:20:23 ]
Ярославе, звичайно ж, і одна людина може бути самодостатньою, але якщо йдеться про пристрасть у якій двоє поєднують свою енергію, свої тіла, своє кохання, то хто посміє сумніватися, що вони боги, здатні руйнувати і творити великі й маленькі світи?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-30 08:27:26 ]
Наталочко, по-перше, я не сумнівався у здатності двох ставати Богами, хоча я не опускав би планку лише до кохання, я бачу це в більш широкому сансі. Мова йшла про твердження:
"Кожна людина
Сама по собі - ніхто, мізер."
По-друге, я вважаю що енергія любові сама по собі не здатна РУЙНУВАТИ, бо сама СУТЬ її - у творенні, будуванні. Інша річ - НЕНАВИСТЬ. Кажуть, що ті два почуття - лише різні сторони однієї медалі, і все ж...
Цікаво б було почути й інших читачів сайту :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Барбак (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 10:49:18 ]
Привіт Наталю! Я думаю, що цунамі не сповільнює рух океанів, а навіть навпаки. Якщо зміст вимагає руйнації, динаміки і вихору почуттів, то спокій (як то кажуть) нам і не сниться. А от щодо людини, то я більше схиляюся до думки Ярослава, хіба, може, Ви мали на увазі сама по собі - зовсім одинока (як Адам у свій час чи Робінзон Крузо), людина - створіння суспільне і сама по собі - мізер, але духовно... Тут широке поле для дискусій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 21:38:08 ]
Оксано, цунамі - то не причина сповільнення океанів, то - результат їх злиття воєдино.
Щодо людини: все, що ми робимо начебто заради і для себе, ми робимо, бо нас до того спонукають свідомо чи несвідомо інші. Це якщо говорити у ширшому значенні. Але тут малося на увазі дещо інше - двоє людей у сумісному пориві тілесного (хоча не лише тілесного) кохання є творцями нових світів, нового життя. А чого вартий один?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-05-31 01:46:42 ]
Раджу сприймати вірша пані Наталки глобальніше, не так приземлено :) З самісінького початку вірша пані Наталка написала про Космос - і з цієї позиції слід вникати у весь вірш. З позиції Космосу - людина - мізер :) А двоє стають Богами, коли створюють нове життя, новий Світ, новий МікроКосмос своїх стосунків і новий МакроКосмос нового Життя ;)
"Енергія руйнації
Вивільнює енергію
Творіння. " - тут не йдеться про Кохання. Пригадайте східно-китайське вчення про стримання чоловіка у процесі Кохання, коли Чоловікові не радять розкидатися своїм сім'ям (генетичним матеріалом), бо це руйнує його енергію ;) Це ж просто! Енергія руйнації за китайським твердженням, водночас є Енергією Творіння, бо сім'я, яке попало на благодатний ґрунт дарує Життя.
Я не втрималась, пані Наталю, даруйте.
Решту своїх міркувань я висловила і висловлю у себе - В Оксанки :)
Узагалі я заскочила привітати Валю Лазірко :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-06-01 20:18:25 ]
Весь світ - в тобі.
Повір.
Не ти - у світі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-03-19 11:18:11 ]
І то правда, Наталю. По-філосософські....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-04-08 21:48:59 ]
Кінцівка гарна.
Василь