Хіба? Мені цікаві домінюючі почуття автора під час написання цього твору. Що змусило думати про світ лише в темних тонах. Адже зрештою життя як зебра: чорна полоса, біла, чорна, біла... ну і зрештою ж... (думаю уточняти не треба). Тобто щось світле також має бути у цьому світі (це я про білі полоски) =)

Дякуємо вам, Лисичко, за допомогу в оглядах наших авторів, ми самі все не встигаємо, але це не значить, що хтось повинен бути забутий! Якщо наші оцінки у вас викличуть протест, то взивайте до нашої, редакторської безсовісності!

Безумовно, трагічність і навіть шок переходу для підлітків у доросле життя, на жаль, безперечний.

Щодо любові - то є два погляди: один, модерністичний, коли любов бачиться, як атрибут, належний кожному Ім’яреку, та навіть суспільству (до своїх корифеїв), і другий, класичний, коли любов, наприклад, як і космос, не належить людині, але проявляється тут у ній, за певних умов, і ці умови зовсім не є гормональними, наприклад "коханням". Я притримуюсь класичного погляду.
Класичне поняття любові не дистанціюється від усього земного, навпаки, дистанціюється модерністичне. Все створене Божественною Рукою здатне викликати любов, створене суспільством, у кращому випадку, викликає зацікавленість і повагу. Але кожен має право вважати по-своєму. :)
Головне, аби наші ідеї підсвідомо не заважали творчому розвитку автора, а навпаки, допомагали - правда?