ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.

Ірина Вовк
2026.07.27 06:01
Штрих II: Маска великого імені Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18 Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської

Артур Курдіновський
2026.07.27 01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.

Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог

Володимир Бойко
2026.07.27 00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.

Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,

Євген Федчук
2026.07.26 19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Шостак / Вірші

 *****




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-07-12 15:39:43
Переглядів сторінки твору 3375
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.616 / 3.5  (3.637 / 4.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.001 / 5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.655
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2008.06.12 11:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
х Лисиця (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-14 23:00:26 ]
Хіба? Мені цікаві домінюючі почуття автора під час написання цього твору. Що змусило думати про світ лише в темних тонах. Адже зрештою життя як зебра: чорна полоса, біла, чорна, біла... ну і зрештою ж... (думаю уточняти не треба). Тобто щось світле також має бути у цьому світі (це я про білі полоски) =)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-14 23:13:37 ]
Дякуємо вам, Лисичко, за допомогу в оглядах наших авторів, ми самі все не встигаємо, але це не значить, що хтось повинен бути забутий! Якщо наші оцінки у вас викличуть протест, то взивайте до нашої, редакторської безсовісності!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-14 23:19:41 ]
Щодо любові ж, шановна Вікторіє, скромно зауважу, що ви пишете швидше всього про кохання і "влюбленность", так? Бо щодо любові - то це, чисто як на мене, Божественна річ і питань статі вона не торкається. Любов до іншої людини зовсім не потребує фізичного чи духовного оволодіння, на відміну від кохання. Більше того, Любов не потребує взаємності, вона самодостатня.
Цей можливий парадокс плутання небесного і земного не дає багатьом авторам чітко виказати свої відчуття та помисли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Шостак (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-16 10:28:47 ]
Я от теж задумувалась над тим, що було у мене в голові, коли писала той вірш. Зауважте, 13 років тому, тобто ще зовсім підлітком... тому і залишила дату. Пессимізм - це, мабуть, домінуюча риса такого віку в усіх поколіннях, включаючи і теперішнє.
А от стосовно полеміки любов-кохання-закоханість. Звичайно, у 15 років ще є мало розуміння навіть самої суті відмінності. Проте, здається, шановний редакторе, що Ви надто дистанціюєте любов від усього земного. Наповнювати себе до краю почуттям і не прагнути жодної взаємності - це вже скидається на мазохізм:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-16 10:44:47 ]
Безумовно, трагічність і навіть шок переходу для підлітків у доросле життя, на жаль, безперечний.

Щодо любові - то є два погляди: один, модерністичний, коли любов бачиться, як атрибут, належний кожному Ім’яреку, та навіть суспільству (до своїх корифеїв), і другий, класичний, коли любов, наприклад, як і космос, не належить людині, але проявляється тут у ній, за певних умов, і ці умови зовсім не є гормональними, наприклад "коханням". Я притримуюсь класичного погляду.
Класичне поняття любові не дистанціюється від усього земного, навпаки, дистанціюється модерністичне. Все створене Божественною Рукою здатне викликати любов, створене суспільством, у кращому випадку, викликає зацікавленість і повагу. Але кожен має право вважати по-своєму. :)
Головне, аби наші ідеї підсвідомо не заважали творчому розвитку автора, а навпаки, допомагали - правда?