ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Ще одна варіація на едемську тему




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-21 12:35:45
Переглядів сторінки твору 4444
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.468 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.460 / 6  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-03-21 14:04:15 ]
Дуже цікава композиція, мені подобається, - як на мене, у творі поєднано два світобачення. Перша частина - модерністична, а друга - вже над стелею модернізму, в напрямку постмодернізму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-21 15:08:51 ]
Ганнусе!
Зупер Класно... Я так не вмію сказати як Пан Володимир, бо понад стелею бачу Еден. :-))))
Є і мікро моменти, які мені не сподобались:
***
"І почуття схололи, як зола" - "зола" хоч існує в наших словниках, вважаю його ненашинським.
***
"Порожнє лоно вило на вітрах," - не знаю, якось цей образ мені не сподобався... особисто. Мо` тому, що не второпав про яке "лоно" іде справа... :-)

Закінчення - "сногшибатєльноє"!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-21 15:09:41 ]
Ставлю, як майже взірець! "6"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-22 13:51:43 ]
Вірш хороший, з гарним поглядом... Відучора ходжу навколо нього. Ніби все гаразд і щось не відпускає.
Деякі незрозумілості виникли.
Ганно, якщо Ваша ласка, допоможіть розібратися.
"Багаття згасло - знов не вберегла..." - тут мене хвилює "знов". Просто дуже цікаво, а у яких випадках до цього ще не вберегла?
Як на мене, варто було б приміткою дати роз'яснення щодо Ліліт.
"...ні любов, ні страх
Не потривожать почуттів довіку." - а любов, страх - це не почуття-відчуття?
"виснила у снах" - Вам не видається безглуздим звучанням? Тут одне із двох слів явно зайве.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Піл Грім (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-22 14:56:59 ]
Щось сказати - слів нема... А пишу тільки задля того, щоб оцінити твір на "6". :) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-03-22 15:54:19 ]
Усім щиро вдячна за увагу! Одразу ж скажу, що вірш дуже свіжий - вчорашній - розпочатий у автобусі і закінчений на роботі - між черговою коректурою та халтурою, тому ще потребує змін та доопрацювань (на те вони і Майстерні:).
Виправила "лоно" на тіло. Н-да, щось я з тим лоном загнула:) Навіть уявити таку картину страшнувато - б-р-р...
Ліліт - це перша дружина Адама.Боженька створив її раніше від Єви. Та Ліліт була примхливою кобітою, попсувала вона нервів Адамові, ох попсувала! (здається, то була перша в історії феміністка). Тоді Ліліт покинула Адама, а Господь створив йому іншу жінку - з ребра - чемнішу. Так кажуть...
Далі - "знов не вберегла". Я написала так, бо надалі, у процесі історії, Єві приписуватимуть роль Берегині вогню, роду тощо. А її хтось питав, чи хоче вона взагалі отой вогонь берегти. Звісно, після стерильного раю і така роль - за щастя... Та Єва регулярно з нею не справлятиметься... Тому - "знов". Хоча, не сперечаюся, може й варто замінити. Те ж саме стосується інших зауваг. Думатиму... При нагоді...
Ще раз - усім дякую:))))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-15 13:45:38 ]
Я би Юрцю вбив би за ту золу. Сидить 17 років у якомусь американському містечку і каже що це питоме слово не наше :-)
Пані Анно, твір суперстарівський!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-16 17:07:13 ]
Прошу пана до гіляки! :-)))))
Славцю - чому ми кажемо "попелюшка", а не мавпуємо "золушка"???? Га???
***
Коломия не Канада,
Коломия - місто!!!! :-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-16 20:59:15 ]
Ну золушка, таке скажеш, то хай кляті москалі нашу Попелюшку так називають!

А Коломия то таки не Канада ;=))) То таки велике Місто! ;+)))