"5" Виглядає цікаво, але останній рядок видається мені не зовсім вдалим, як з огляду заключного акорду, так і з огляду на суть легенди?

“4” Шановна Ірино, я з вами корів, чи гусей, не пас, тому прошу розмовляти ввічливо і без двозначних натяків.
Отже, ви так наполягаєте на міфі, хоча я вжив слово "легенда". А як правильно? Як точніше? Думаю, найточніше - це говорити про поему Овідія "Метаморфози". Чим послуговувався Овідій? А ось тут, я думаю, що Овідій послуговувася таки легендами свого народу, а не "Міфами древньої Греції". Так, що прошу більше про ключові терміни не згадувати.
Далі ви, Ірино, пишете: "син Геліоса, загинув, коли проїжджав небом на сонячній колісниці саме через те, що не зміг управляти схарапудженими кіньми, які понесли колісницю на безвість. Як ви, професіонал, могли забути таку дрібницю? Ай-яй-яй. Отож зміст виправдовує присутність рядка цілковито..."
Ви знову Ірино помиляєтесь, я вам коректно натякнув на грубі обставини, але ви грубо "не зрозуміли", і мені, у світлі усіх ваших подвигів, це вже й не дивно. Отож про Фаетона, що так нагадує мені вас, Ірино, і, звичайно, не за рідством, а за поведінкою.
“Я запріг в колісницю успіх…” (Це, напевно, від слова запрігати?)
Що запряг Фаетон? - успіх? Ні, немислиму гординю. Про печаль ви придумали даремно. Показати усій тверді своє рідство із Сонцем-Геліосом, усім, не тільки сину Зевса - Епафу. Проїхати головною дорогою на головній колісниці! Про це мріяли юнаки в усі "героїчні" часи, і в часи пізніші, на приклад, за Римської Імперії. Так що про "рознесення печалі" ви даремно. Та й що таке - "рознесеться печаль"??? -
"Лиш у цьому швидкому гоні
Рознесеться моя печаль."
І вашого спліну не було у Фаетона, - це поняття з'явилося порівняно недавно.
Ось із фразою "Доле, доле! Лукавий усміх
Подаруй мені. Звесели!" я згідний, але не в контексті із печаллю, чи спліном, - а з тим же ТРІУМФОМ.

А чи знав Фаетон, що коні "враз" понесуть?! Звісно все він знав, - і пішов свідомо на це все свинство (бо тільки блискавка Зевса порятувала світ від пекельного вогню, Фаетоном спричиненого).

Отож, в цілому, Ірино, я змушений визнати, що помилявся, кажучи "останній рядок видається мені не зовсім вдалим, з огляду заключного акорду..." - останній ваш рядок абсолютно адекватний авторському баченню і знанням.

Для шановних читачів і для самої Ірини приведу актуальні фрагменти із авторитетного джерела – книжки Н.А Куна “Легенди та міфи древньої Греції”.

Заледь сказав це Геліос (поклявся виконати будь-яке прохання), як Фаетон почав просити дозволу проїхати небом замість самого Геліоса, в його золотій колісниці. І жахнувся осяйний бог.

- Безумцю! Що ти просиш! – вигукнув Геліос, - о, якби я міг порушити свою клятву! Ти просиш неможливого, Фаетоне! Бо таке тобі не по силі! Ти ж бо смертний, а хіба це діло смертного? Навіть безсмертні боги не в силі встояти на моїй колісниці. Сам великий Зевс не може правити нею, а хто є могутніший за нього?! Подумай тільки: на початку дорога так стрімко бере вгору, що навіть мої коні ледве тягнуть. Посередині вона йде так високо над землею, що навіть мною оволодіває страх… В кінці ж дорога так стрімко опускається до священних берегів Океану, що без мого досвідченого управління колісниця стрімголов полетить донизу і розіб’ється. Ти думаєш, можливо зустрінеш по дорозі багато прекрасного? Ні! Посеред небезпек, жахів і диких звірів пролягла дорога! І вузька вона; якщо ти відхилишся в сторону. то чекають на тебе там роги грізного Бика, загрожує лук кентавра, лють лева… Багато жахів містить небесний шлях. Повір мені, я не хочу бути причиною твоєї загибелі!…Подивись навколо себе, подивись на світ, як багато у ньому прекрасного! Проси все, що захочеш, я ні в чому не відмовлю тобі, тільки не проси ти цього! Ти ж бо просиш не нагороду, а страшну покару!
Та Фаетон нічого не бажав чути…
… І, обезумівши від страху, він випустив віжки. Ще швидше понеслися тоді коні, відчувши волю…. Полум’я від близької колісниці охоплює землю… Гинуть… Горять…”

І Зевс закінчує із цим усім неподобством, кидаючи точно в ціль блискавку...
Читали ви про це, Ірино, під час роботи над віршем? А потрібно було би!..
Власне, я тільки про одне хочу вам зауважити, - якщо ви не можете продовжити мудре речення, бачення, осягнення, то краще мовчіть і не порушуйте досягнутого людством.