Валентин Бендюг просив. :)

Не могла втриматися від усмішки :))) Чудовий життєвий діалог!

Переробити без лапок. А так чудово. Будете писати поеми, бо маєте хист до діалогів.

:) Ну ось і добре. Раз чарівна дівчина посміхнулась, значить, вірш виправдовує своє існування.

Валентине, а чого без лапок? Я тоді сам заплутаюсь, хто там що говорить.:)

І як тут ще раз не усміхнутися ;) Іване, а може ви у формі діалоговій напишіть, як от:

- І що ж тепер? Напевно, до весни?
- Мабуть. Ти ж хоч не забувай писати.
- Угу. Писатиму... Але ж яка ти...
Та ні, мовчу... Приходь хоча б у сни.
Моя кохана, мій прекрасний кате

Ну добре. Майже вмовили. От тільки треба ще якось третій знизу рядок розчленувати. Що порадите?

Ось пані Ванда добре радить. Ну, на початку, певно, без лапок не обійтися. Мабуть, вони потягнули за собою й решту. Але ті лапки заважають, принаймні мені. А коли вже автор заплутається, то що маю я бідака робити? Відкривайте підручник де йдеться про пряму мову та авторські включення у неї та й працюйте. Буде дуже корисно.

Так піде?
Валентин сьогодні виглядає ображеним. :) Не переймайтесь. :)
Вандо і Валентине, щиро дякую за критику.

"Чудовий життєвий діалог" - це схвальна критика. :) Ну але не будемо ж ми вдаватись до термінологічних дискусій.

Іваночку! Я не ображаюся, тим паче на вас. нема за що. Я часом буваю занадто прямолінійним, - це правда. То вже вибачте, - характер такий, а мінятися пізно. Якщо пса добре годувати, то з нього кінь не виросте, а кінь здохне без їжі, а псом не стане.

Та боронь боже, Валентине! Вам аж ніяк нема за що вибачатись. Навпаки, Ви сказали чимало доброго на адресу моїх поетичних забавок. Дякую

а я вам майже повірила.
кінцівка - спроба тримати "хвіст трубою"
чи вам просто на роботі нудно :)

Та, правду кажучи, поки я писав той вірш, він мені набрид і перестав подобатись. :) Кінцівка й планувалась іронічною, але трохи несподіваною стала і для мене.

мені здається, що це досить складно, так спресувати слова - наповнити їх болем, самоіронією, відчувається "посмішка крізь сльзи".
і все в таких коротких фразах, майже без образів, тільки натяками на почуття колшні і майбутні.
Браво.

Та ну Вас, Янко. :) Ви підозрюєте мене у надто чистих намірах. :) Не було такого. Іронія - так (може й навіть надміру); "самоіронія" - так; "посмішка" - безумовно. Але "крізь сльози" і "біль" - ні. Принаймні, не в цьому вірші. :) Не треба його сприймати серйозно.

Іронія- це завжди прихований біль, можливо не усвідомлений.
і можливо наміри ваші не зовсім чисті, текст вийшов хороший.

Ніби все добре, пане Іване. Пишіть. Читатиму.

Гарненько.