Іване, що ж так жорстоко самокритично?! і зовсім не макулатуру плодите, а гарні вартісні вірші :)

Тільки от що - "друга" і "по-друге" - не дуже вдалі рими, практично те ж слово...

А в ост. рядку першої строфи щось складів забагато - може, "до третьої ще й не топтав стежинку" - ?

Просто суперовий вірш! Люблю таке, бо від своєї готики аж верне часом))

Дякую, Вандо. Четвертий рядок змінив. Мабуть, справді краще стало, а щодо рими, то треба б подумати. Але навряд чи руки дійдуть. :)
Варваро, не перегинай. :) Не суперовий. Посередненький. Але дякую. :)

Я ж не про техніку)))

А про що? Про ідею? Відомсти мені за "Блондинку". ;) Візьми ідею і перероби. Вірніше, перепиши.

Ой нє, я не по тому))

Як варить борщ - то вже не зле :)
Перша - жінка, друга - муза, а третя тьоща??? :))))

:) Боронь боже! Я вже й забув, хто була третьою. То вже було давно і з тих пір було ще кілька. :)

От то вже ті чоловіки)))

на чиїх би розридатись грудях?
В чию спідницю висякати носа?
О, пане Іване! Яке смачне смаркання!

Приєднююся до Варвари- от то вже ті чоловіки!))))
Хоча, Іван, безперечно, має рацію - краще коли Муз багато і чим більше - тим поезія різнобарвніша!

Так. Безумовно, я маю рацію. Одна муза надихає при спільному чаюванні, друга - при щирій дружній розмові, третя - в любощах, четверта - в спільній роботі. Це ж чудово, коли таке є! І часом справді буває.

Хіх, чоловіків у мене багато, а Муза одна і я їй не зраджую)))

А в мене навпаки. :) Жінка одна, а муз - 3-4. Десь так. Музам зраджую, жінці - ні.

Іване, схвалюю Вашу позицію як жінка :) Музи вони, до речі, кобіти зрадливі - тому чому б їм тією ж монетою не платити? ;)

:)) От я теж помітив, що музи - "кобіти зрадливі". :) Про це й вірш.

А то як які Музи, Вандо)) Моя от розумашка і вірна, тіко часом десь втіче на кілька днів, але після того пишуться сороміцькі вірші, чом же не пробачити тій пустунці))

Тю, ну тоді чого ти хочеш?))

Привіт, Іване, не обіцяю ні грудей, ні спідниці ;) Зате брикливих Пегасів - хоч цілий оберемок ;)