Леся пише:
Але в медицині розчленуванням займаються патологоанатоми - на мертвому матеріалі, моя професія - акт творення
є закон збереження енергій, нічого не береться з нічого. Для творення потрібен матеріал. Тут потрібен відбір, а будь який відбір - аналіз і розмежевання потрібного і непотрібного для акта творення.
Життя і смерть за народним світоглядом - одне і теж, як і початок і кінець походять від одного кореня.

Я хочу сказати про свої враження, Янко. І ці враження як від життя - ось вона, страшна правда від погрішимої частини Божественного творіння. І ця страшна правда не може бути красивою, з рівним (холодним) ритмом, із красивими межами (римами). Обличчя доби і обличчя героїні - вони ж у цій поезії різні. І огріхи доби сам Господь не виправляє, що ж про нас говорити...

Добре, що Ви не хірург. Я згодна, що тема дуже болюча, і взятися її висвітлювати не кожен може навважитися. Але,якщо взявся за гуж, то не кажи, що не дуж. Судячи з Вашої оцінки поезій Пані Лесі, вона може зробити це професійно.

І знов за рибу гроші... Люди, невже Вам необхідно вивісити список приємних-для-читання-за-чашкою-кави-тем-для-віршів??
Поезія повинна збурювати почуття, змушувати ДУМАТИ, і ЗМІНЮВАТИСЬ НА КРАЩЕ! Хіба ж не в цьому полягає мета справжнього мистецтва?

Любов Дніпрова, а Ви взагалі хто тут у цьому світі, щоб забороняти чи дозволяти ту чи іншу тему? Леся зачепила проблему, якої більшість художників боїться. Як на мене, впоралася з нею на відмінно! (В мене аж температура піднялася). Дійсно, хто такий лікар, щоб змусити батьків зберегти життя ненародженої дитини? Його просто виженуть з роботи, а пацієнтка насміється у вічі. Лесю, дякую Вам. Так хочеться, щоб на дверях жіночої консультації цей вірш висів із фотографією дитинки!

Колеги, ми різні. У кожного і свій внутрішній захист від речей індивідуально найбільш небезпечних. Тому часто і не відаємо, чому говоримо те чи інше?

Адміністрація, якщо й бореться із чимось, так це із крайніми проявами бездушності - із цинізмом. Цей, Лесин, твір теж протистоїть цинізму.