Браво!!!!!!!!

Дякую, Софійко! Від оплесків аж у вухах заклало.

я млію від таких речей...!

Що Ваше серце й досі заходиться від болю,
Не втямиш так одразу. Маленький привілей
Великої цариці: тримати гордо спину,
Невимушено й легко мережити ходу; - так гарно, хоч плач. Я в долоні, зазвичай, не ріжу, а задумливо тру макітерку ...

Такий дуже високий і мужній настрій у вірші. Неймовірно сподобалося!

Я однажды написал нечто подобное о даме на дилижансе, едущей на свидание, но не ко мне. («Неизвестная» — картина русского художника Ивана Крамского, написанная в 1883 году).
Оно, конечно же, не чета Вашему, тем более, что написано было в первый год моего пребывания в Якутии. И хорошо, наверное, что я его утерял. Можно, получив заряд вдохновения, написать заново.
Но вопрос не в нем. Тем более, что его нет.
Хватит о своем.
Интересно видеть, как практически на пустом месте вырастает описание, снабженное историческими и авторскими домыслами, превращаясь в емкое по содержанию стихотворение и несколько громоздкое в аспекте его ритмики и звукоряда - и оно усваивается как два урока. Истории и версификации.
Может быть, полезно продолжить урок, перейдя к античному или современному гекзаметру с постоянной цезурой. Я и такие уже видел на сайте.
То есть, примеры могут сослужить свою службу. Как, например, мне с лимериками.

Удач-дач-дач.

Дякую, Схимнице, за "млію". Це багато вартує з Ваших уст. Я ж знаю, що в цій темі - Ви неабиякий знавець. Мені дуже приємно!

Як зворушливо... Дякую, пані Ірино!

Дякую, Олечко! Особливо за "мужній настрій".

Ваші коментарі, Алексію, такі завжди змістовні і грунтовні! Справді, вірш виглядає надто громіздкий. Але нате і є в його рядках цезура, знаючи (відчуваючи), де слід зробити коротеньку паузу, він читається дуже легко. Я могла опублікувати йей вірш у такому вигляді, як "Монолог єгипетської мумії", розділивши рядки по цезурі, але тоді він би був удвічі довший. Тому цього разу, між шириною і довжиною, я вибрала ширину. Дякую Вам за небайдужість!

Дякую за чудову мандрівку у часі, пані Любо.
"Щаслива і прекрасна. Не подаєте виду." Чи не в цьому сила Жінки? Звісно, не лише, та чомусь мені саме тут наголос відчувся.

Як завжди цікаво, красиво, вишукано. Спасибі, пані Любо, за насолоду від читання Ваших творів.:)

Мабуть, Ви праві, Олесю. Я теж так відчуваю. Дякую!

Дякую, Адель, за тепле слово. Я сама не знаю, що і звідки на мене найшло. На єгипетську тематику - оце все, що у мене народилось: цей вірш і ще "Монолог єгипетської мумії". Десь якісь кнопочки в душі відгукнулись на "натиск" зовні (у вигляді коротеньких інформаційних текстів) і видобули із себе оці загадкові поетичні мелодії.

Ніфігасі Нефертіті. :)))
Дуже гарно, Любове, коли банально висловлюватись.
А коли технічно, то я би звернув увагу на "зненАвисті"...
і можливо тут замінив "Змією прослизнула у душу фараона," - душу на серце...
З теплом,
ЛЮ
А ще кажуть що її ім`я перекладається як ""Красуня з'явилась"...

Дякую, ЛЮ!!! Я страшенно рада Вашій оцінці! А щодо технічних зауважень, то уважно перечитуючи класиків (прикладів не наведу, бо вже не пригадаю достеменно), звернула увагу і прийняла як урок, що можна - або ненАвисті, або знЕнависті. Не знаю, хто це перший започаткував, але в своєму вірші я скористалась цією маленькою "хитрістю", сподіваюсь, читач мені пробачить (і Ви теж).
Спочатку у мене так і народився такий рядок, як Ви пропонуєте: "Змією прослизнула у серце фараона", але я раптом побачила, що вже є серце в рядку: "Що ваше серце й досі заходиться від болю", тож подумала, що, мабуть, два серця на один вірш буде забагато. І тому одне, для урізноманітнення, замінила душею. У душу теж можна прокрастися, тому хай вже буде так.
І Вам - тепла!

Дуже рада, пані Вікторіє!

Дуже гарно і майстерно виписаний образ!