ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,

Володимир Каразуб
2024.11.13 13:23
Літак пролітає немов би минає вічність.
Фасади домів розвернули на північ дахи.
Ти, здається, смієшся без посмішки на обличчі,
І торкаєшся без руки.

І зникає блакить відкриваючи безвість мови,
І виманюють зорі розширити власне вікно.
Там — осяяні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Богдан Фекете
2024.10.17

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Степанчук Юлія
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Гончаренко (1943) / Інша поезія

 ПАНТОКРАТОР. Мозаїчна композиція у куполі Софійського собору в Києві. ХІІ ст.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-20 23:53:03
Переглядів сторінки твору 4861
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-21 00:23:31 ]
Вседержитель пані Маріє можливо і трохи розгублений,але він направить грішників і покарає сучасних ,,Пілатів,, від влади за скороминучі радості і втіхи. Дякую за гарну і вдалу віршовану мозаїку.Дуже давно не був у Софії.З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-21 21:40:45 ]
Доброго вечора, пане Михайле, дякую, що відгукнулися.
А може Він хоче, щоб ми були вільними у своїх діях і приймали свої рішення, а не Його. Він спостерігає, а не контролює. І Він уже до невідомої нам межі тримає десницю застережливо, не карає...
Тішуся, що спричинилася до спогадів про Софію.
З повагою, Марія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-21 07:54:57 ]
Може то тільки так здається, пані Маріє, що Всемогутній зображений розгубленим. Розгубленість - ознака ситуації, що вийшла з-під контролю. Господь не може впасти у розпач. Його дії завжди впевнені. Звідтінком співчуття до нас - грішників, але досить виважені і заздалегідь передбачені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-21 21:47:08 ]
Так, пане Ігорю, теж думаю, що дії Його виважені, але ж чи "заздалегідь передбачені"? - гадаю, - ні.
Він - Творець, а не сухий передбачуваний Логік... І Йому, так хочу думать, властиві не тільки любов, співчуття, але і розпач, але не той безсилий, а той, як казав Франко, - "з великої любови"...

Дякую, що завітали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 08:49:22 ]
Ви великий оптиміст, Михайле... Історія Церкви Христової(віри) свідчить, що Він нагороджує і возвеличує "пілатів і грішників"... упосліджує й карає вірних і благочестивих... Винятків немає! Монастирські служки шепчуть , що Там (на Небесах) вже давно стався таємний путч і Доброго Великого і Світлого кинуто у цеавх в підземелля.. його ж місце , одягши маску благочестя посів Той (Ворог роду людського). Чи не тому вся планета залита людською кров"ю по рамена а ... Вседержитель "безмолствуєт"...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 12:56:50 ]
Цікаве у вас, пане Сазанський, тлумачення історії церкви. Гріхи смертних, які "возвеличують і нагороджують грішників", ви чомусь приписуєте Йому - і рука не здригнеться. Ще цікавіше ваше розуміння Вседержителя як безпомічної істоти, яка нездатна захистити не лише своє творіння, але й себе... Творець Всесвіту, якого хтось там може звергнути і кудись кинути - абсурд. Але не для вас. Кого ви бачите у дзеркалі, пане Сазанський? Не страшно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 16:09:20 ]
Шановна Грануіль! Ви, здається , пересмикуєте...
У даному випадку це я дерзнув сказати слово проти сваволі Диявола на земних обширах... Ви ж так пристрасно Його намагаєтесь вигородити..! Це стверджує лише ту нехитру істину , що Той (котрий творить Зло) заховавшись під маскою ,викохав величезну армію своїх помічників, які теж одягли на себе лукаву машкару рабів божих. Адже саме служирелі церкви і Бога розп"яли Його сина... Зазирніть у дзеркальце...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 19:37:18 ]
З вашого дозволу - ГрЕнуіль.
Кого ви зібралися обдурити - себе чи мене? Ні логіки, ні адекватності у ваших коментарях.
(Звиняйте, але, на відміну од вас, з великої літери я пишу лише ім'я Боже).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-23 08:01:39 ]
Анатолію, не всі, хто вдає з себе служителів Бога, насправді такими є. Звернемось до Євангелії, де сказано: "Багато хто казатиме: "Чи не Твоїм ім'ям ми вздоровлювали, чи чуда творили?", але Христос відповідатиме на те: "Відійдіть від Мене, бо Я не знаю вас". Отже, ті, хто розіп'яв Христа, служили дияволові. Неможливо прислуговувати двом панам. Історія церкви - всього лиш історія церкви і шлях великих відступів від Слова Божого. Якщо і брати з неї якісь уроки, то це уроки про те, як намножується гріх і оце гріховне та штучне заступає живу віру в Спасителя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-23 21:25:24 ]
Згоджуюся з Вами, Ігоре.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-25 22:09:09 ]
"Неможливо прислуговувати двом панам",- кажете, пане Ігорю, але я думаю, що "прислуговуватися" не треба нікому, хто б то не був...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2011-01-21 19:56:35 ]
..Ох те лукаве Дзеркальце... Ваш ГОСПОДар своїм чарівним служницям не ріжки а хвостики причепив.. Тож... Славіте його мудрість!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-01-21 20:54:53 ]
Ну для чого ж вважати всіх довкола розумово неповноцінними? Не все так погано, як вам би того хотілося :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-21 22:03:33 ]
Доброго вечора, пані Гренуіль і пане Анатолію! Читаю вашу переписку і радію, що цей вірш дав поштовх до цієї такої відвертої розмови.

Дуже дякую, що завітали.
З повагою. Марія.