Ви все правильно зрозуміли. Тільки удвох можна дійти до бажаної цілі, вдячний за увагу

ех, от якби любили завжди обидвоє....

спасибі, що ж, спробую пояснити. Я забув просто дописати в назві, що це перша спроба екзистенції.. А екзистенція, як мені відомо, передбачає вихід за рамки буденності, вихід взагалі за будь-які рамки, що обмежують нас в чомусь. Хоча тоді є небезпека самотності, але треба боротися і з цим.

Твоя любов до дітей не робить Тебе нещасною, вона навпаки шальки терезів буде хилити у бік щастя, та душевного спокою. Це я так писав у вірші про себе))))

А закоханим - так, треба запам'ятати це, і не втрачати дорогоцінні хвилини на ревнощі, сварки, образи, злість і присвятити цей, подарований їм Богом час, для пізнавання один одного. Адже вони саме і для цього створенні.

Ще раз дякую за візит!

От бачиш тепер змушена читати одне і теж, по декілька разів

для різноманітності звичайно краще, адже протилежності притягуються. З дзеркальною нам людиною буде не цікаво, та тут я мав на увазі трішки інше. Я закликав забути про егоїзм, егоцентризм, зверхність, домінування однієї людини над іншою.

Спасибі за візит, може з часом таки перейду з початкових класів хоча б у клас п'ятий, або еволюціоную з аборигена до гомосапієнса )))))

один завжди повинен бути лідером, щоб другому було на кого рівнятися, бо інакше світ буде стояти на місці, і ти не станеш гомосапієнсом...

вітаю: ти вже пішов на канікули після 4-го класу)))))))

лідером - та не тираном, чи домінантом. Кохання побудоване на довірі та пізнанні, пораді да піклуванні, і т.д.. Хоча, в кожного можуть бути свої власні думки на рахунок цього (і я ще довго буду аборигеном))))..).

Ура! Канікули, так їх хочеться, жаль, що вже пройшли ті прекрасні часи канікул....

здається, що тобі подобається у цій ролі, якщо кажеш, що ще довго у ній залишатимешся.

а мені канікули не подобабться.)))

аборигени - це ж другі екзистенціалісти, в них також немає рамок, чи обмежень, пригадується Ти вчора казала, що в Тебе також немає цих самих рамок )))

канікули, чи відпустка починає цінуватися після того, коли проходить

у мене немає рамок, але я не абориген.

вони некрасиві.
я - гомо(сапієнс).

а щодо канікул: у кого як. я люблю працювати, коли всі відпочивають.

дякую, чесно кажучи не очікував схвальних відгукам моїй спробі екзистенції. Впевнений, що багато людей (навіть молодого віку) роздумую набагато глибше, аніж намагається показати, через ряд суб'єктивних факторів (відповідність сучасності, "модність").

Вдячний і за побажання! Загордитися? - ні, швидше лінь наздожене, аніж гординя. Поет повинен завжди бути "голодним" (в поетичному розумінні) і спраглим до нових невідкритих на даний час йому світів.

пригадуються слова, здається Л.Костенко:

"Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала."

В цих словах зображена вся суть існування поезії, постійний пошук, та самокритика....

Ще донедавна ці слова Ліни Костенко стояли на моїй авторській сторінці в розділі "Про себе крилато" :)

люблю цю пісню В.Висоцького, (як і загалом всю його творчість). І цитата, як то кажуть, дуже "в тему". Я вважаю, що всі насправді в щось таки вірять, адже віра, це те, що створює нам певні обмеження у діях і протистоїть хаосу та безладу.