ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Публіцистика

 Ліна Костенко у Харкові: принагідні зауваги




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-08 19:08:17
Переглядів сторінки твору 19825
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-02-19 10:46:47 ]
Мені у всій цій історії із львівською "критикою" найбільш незрозумілим моментом, Ларисо, є те, що блискучий поет і інтелектуал, неконфліктний критик і чи не найкращий у сучасній Україні знавець як поезії так і літератури в цілому, Віктор Неборак опинився в компанії насправді нічим не відомих "аналітиків". А як ті горе-аналітики можуть змусити говорити про себе, окрім як з причини скандалу?
Вважаю, що це урок і для кожного з нас - не входити в дурні компанії. За великим рахунком дуже часто це стосується і колективних видань, на жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2011-02-19 17:06:04 ]
Згодна на 100 відсотків.
Я завжди дуже прискіпливо добираю собі компанію або співавторів до збірки. Мені здається, що це пастка, в яку легко потрапити. А людина, яка вже має бодай якусь вагу в суспільстві, та навіть просто в оточенні, має бути обережною. Слово — це зброя, тож не можна вживати її не обережно або граючись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-20 11:56:50 ]
Перечитала Ваші зауваги і згодна з Вами на усі 100. Я побачила цю зустріч завдяки нашим рідним Майстерням і хоч, звичайно, ефект з дихаючим живим залом це не порівняти, але... Ця жінка вміє взяти своїм словом в полон і з ерану телевізора, або монітора. А про те приниження людей, які прийшли на зустріч, я від Вас почула вперше і мене переповнює відраза до ганебності поведінки організаторів зустрічі. Я впевнена, що до театру прийшли не товстошкірі братки, а люди з тонкою нервовою організацією (так їх зазвичай характеризують), адже пані Ліна має більшість прихильників саме серед таких людей. І так цинічно обійтися з ними, це, перш за все, неповага до самих себе з боку організаторів. Сподіваюся надалі таких "проколів" поменшає. Дякую, пані Ларисо, що Ви торкнулися цієї теми.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-02-20 15:41:17 ]
Ходять чутки, що влада Харкова заборонила встановлювати на вулицю монітори, звукову апаратуру..
Тим не менш, складається враження, - якщо люди прийшли і нехай вони навіть не потрапили до зали, то порядним вчинком для такого роду зустрічей, було би поспілкуватися з тими, хто не потрапив усередину, можливо потрібно було залишитися у Харкові ще на день...

Всі ці речі, як на мене, як ніщо інше, показують ступінь адекватності українців і української еліти... :(

А для еліти висновок - якщо берешся, то роби, зважаючи і на людей за межами зали...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-20 12:23:02 ]
Ого.
Дивуватися чи, за Вишнею, казати, як і кожний чухраїнець, "Я так і знав"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2011-02-20 21:33:04 ]
Дякую за небайдужість до моєї статті. Мене найбільше вразило те, що увійти не могли люди з запрошеннями і ті, хто купив букети. Не знаю, чи понесли вони їх додому... Коли на кілька хвилин відчинили чорний хід і запустили нас, то відраховували 150 голів (як худобу) і після цього зачинили.
Головний аргумент організаторів: «театр розрахований на півтори тисячі, так що більше все одно не влізло би. Але ж справа не в тому. Чомусь коли люди не можуть дістати квитки на звичайний концерт, вони не стоять тисячною юрбою під дверима і не купують квітів (а вони, між іншим, взимку ще й дорогі!).
Власне, саме цинізм організаторів мене і вразив.
Хоча, може, це теж було сплановано згори... Благо, є кого смикати за ниточки.