Ой, чесно кажучи, навіть не сподівався, що може виникнути таке порівняння. Та ні, пес на м'ясо дивиться так само, як кіт на мишку.) Можливо, просто надто однакові порівняння? Так то ж для підсилення. Он і ліжко двічі згадується. Основний інстинкт, що поробиш.)

Так-так, поспішиш - людей насмішиш.) А, нічого, потім підправлю.) Хоча - чому накульгує? З ритмом тут все в порядку.)

Ой, затягує!))) Просто не в змозі опиратись.)))

Дякую за коментар, Олександре! Взаємно!

"Бо ж не я борщі тобі варю,
І не я газдую на кухні,
І не я за зарплату сварю".

Передивіться, перечитайте - і відчуєте. Про риму "сварю - варю" я мовчу.

Швидко написав - швидко поправив.) Що скажете, Олександре?)

Здається, що існує проблема за наголосом у словнику чи у творі. Сварю́.
Т.з. "жіночі" клаузули додають шарму.

Все, Олександре, клаузулами Ви мене переконали.))) Здається, тепер все нормально?

Чому сумна, Марино?) Якщо пародія вийшла сумна, то це вже не пародія.) Я обіграв слова з Вашого вірша у напрямку розлученого подружжя. Він - все ще її кохає та бажає. А вона - жалкує, що мало помстилася чоловіку-невдасі і бажає повернутись та додати йому жару.) Десь так приблизно.)

оу, як чудово все)
просто у моєму вірші вони навіть незнайомі були:):):)

Ось, а я встиг вже їх одружити і розлучити.))) Час летить швидко, хвилини за хвилинами, десятиліття за десятиліттями, століття за століттями - та що там казати, щойно, здається, було друге тисячоліття, а вже третє першу десятку розміняло...)))

Та ні, другу, другу десятку розміняло.)))

Марино, Ви помітили, я прив'язав свою пародію до Вашого "Зрадь"?)))

нєа, не помітила!)
вас, бачу, так і тягне на той вірш))))

Ага.))) Надто незвичайний він своєю фабулою.))) Та й виконаний чудово.

Все, кардинально переробив, це вже не пародія, хоча фразу з Вашого вірша, Марино, залишив в епіграфі, як джерело натхнення. Може, ще якийсь журнал захоче надрукувати?)))

не пародія? як на мене це справжнісінька чорна пародія!!! якщо існують такі види пародій...

Так я свій вірш і заніс у розділ "Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності"))) Чи, може, забрати тоді з епіграфу рядок з Вашого вірша? Шкода, адже це справді він надихнув мене. Чи Ви так жартуєте, Мариночко?

звісно, залишайте! мені ж приємно, що я когось надихаю:) тобто мої вірші... ось друкуватимуть ваш вірш у маститому журналі із моїм епіграфом, то й мене прославите:):):):)

О, це зовсім інша розмова.) А то я вже ледь себе не почав почувати на місці ліричного героя.)))

А які у нас журнали маститі, не підкажете, Мариночко?))) А то я на сайті Вашого об'єднання бачу, що Ви куди маститіші від мене.)))

Але й надихнули Ви мене - цілісінький день редактую.) Цікаво, чи ще й завтра продовжу?) Так що Ви зазирайте, може, ситуація у моєму вірші ще не раз кардинально зміниться.)))