ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.08.27 16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула

Ольга Садкова
2026.08.27 15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Борис Костиря
2026.08.27 13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.

Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця

Вячеслав Руденко
2026.08.27 12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,

Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Володимир Бойко
2026.08.26 19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили. Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Артур Сіренко
2026.08.26 10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / В'ячеслав Романовський (1947) / Вірші

 ЗНОВ БЕЗЗАКОННЯ І СВАВОЛЯ...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-07-13 21:58:23
Переглядів сторінки твору 4249
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.060 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.964 / 5.64)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2016.08.19 17:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-13 22:37:05 ]
І зовсім безпорадна воля
дріма в державнім гамаці...

Точніше не скажеш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-13 22:40:03 ]
На жаль, дрімає... Дякую Вам, Люба, за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-13 22:51:45 ]
Доброго здоров'я Вам.
Дозвольте запитання: - що Ви маєте на увазі в
словах "- Край у зросійщеній іржі"?
Дякую пане В'ячеслав


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-07-13 23:58:36 ]
Після такої лірики, яка із вас останніми часами лилася, несподівавно, В"ячеславе! Правдиво, гнівно, мужньо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-13 23:59:22 ]
Пане В'ячеславе, а що у нас колись було законня? З давніх давен без гаманця виграти справу було нереально, а зараз просто це все славно-явно, не криючись, бо ж впевнені у своїй безкарності. Єдиного колядника посадили для піару і, то не впевнена, що він досі сидить.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-14 02:05:42 ]
Ваші думки висловлені у цьому вірші, чи не в кожної думаючої людини. Все ясно-

І переповнюється болем
Край у зросійщеній іржі.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2011-07-14 11:03:20 ]
Правда чітка і струнка.
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-14 14:28:37 ]
Володю, ці вірші постійно жили і продовжують жити в мені. Поет - він завжди громадянин... Сердечно дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-14 14:30:51 ]
Патарочко, але ж дехто прагне не помічати того, що діється навколо. Спасибі Вам за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-14 14:42:44 ]
Я живу, пані Наталко, в Харкові. В цій області, але в селі над мальовничим Осколом-річкою народилася мати моя. А моя батьківщина - Донеччина, там батьки познайомилися і там знайшовся у них первісточком. І на Харківщині, і на Донбасі скрізь не цуралися української мови. Вона, як корінна - була невід'ємною, а нині зайди й землячки-ординці зі шкіри лізуть, щоб оголосити ці місцевості російськомовними. Це ж наша земля, тут наше коріння... Дякую Вам за розуміння. Образливо, що Олександр Григоренко чомусь не може (чи не бажає) второпати, чому наш край в зросійщеній іржі переповнений болем...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-14 14:43:33 ]
Дякую сердечно Вам, пані Ірино, за щирий відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ладо Орій (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-11 08:16:59 ]
Згоден з Вами - правди ніколи не було й небуде... Але Ви пробуджуєте свідомість, можливо нагадуєте "хто ми є?", якщо ми небудемо шанувати своє минуле, доведеться шанувати чуже. Іще раз дякую за сміливість й силу волі. Хотів сьогодні видалити свої творіння, бо порівнянно з Вами, вірніше сказати - було соромно за себе. Але мабуть право на життя має кожна думка? Перебуваючи у Парижі на стажуванні, був вкрай зворушений Українською Цервою і памятником Т.Шевченку, який стояв на території церкви. І що мене вразило, то це служба українською мовою, хоча це чужина.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ладо Орій (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-11 08:18:15 ]
Дай Вам Боже здоров"я й довгихї творчих літ.