ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Артур Сіренко
2026.10.26 22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Обсихає літо...




Найвища оцінка Ірина Людвенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Марія Гуменюк 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-20 21:33:58
Переглядів сторінки твору 12728
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.845 / 5.45  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.665 / 5.5  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 21:40:57 ]
Дуже сподобалось, є такі цікаві знахідки!
* що в собі ховає теплий подих глини –
може, просто зліпок рідного лиця…* - так гарно сказано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:45:17 ]
дякую, Ірино. :)
мене найбільше кінець здивував... ось писалося, остання строфа - підйом... аж тут сплив цей сивий ангел... :)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:42:29 ]
Олюська, немає слів!!!! От що значить ГОЛУБА ПРИНЧИПЕСИНА КРОВ!!!!!;-)))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:48:03 ]
ах, Патарочко! хіба принчипеси корів пасуть? і під дощами змокають до нитки? і ховаються десь в ярку, щоб перечекати грозу, а - зуб на зуб не попадає... :))))))
жартую-жартую! то просто згадалося наніч.... :))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:50:46 ]
А, щоб їх до пори до часу принци не розхапали, вони і корів пасуть, і змокають до нитки....;-)))))) Конспірація велика сила!!!;-))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:54:36 ]
клас, :))))) мені так сподобалася ця версія!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:11:09 ]
Олю, а я так колись поступала у Франка: стоси паперів, книжок, тестів і пасовисько із моєю Манькою. Ех, нема уже ні Маньки, ні того пасовиська, зате спогади на усе життя! Ні за що б не проміняла тих років!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:43:32 ]
я – твоє прокляття, я – твоє "запізно"
і сто років смутку в одинокім дні,
Можна просто на цитати розхватати!!!;-))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:49:19 ]
ну, тут вже поклони, реверанси, па... ;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Легка (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:53:20 ]
Бог ще місить глину.....гарно, тонко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:57:15 ]
важка ми глина і непіддатлива :))) дякую, Уляно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:07:45 ]
Олю, не люблю порівнянь, але - то один із найглибших твоїх творінь. Образи - неповторні і живі. Як на мене, "обсихає літо білим терафимом" - просто знахідка!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:20:20 ]
дякую, Зоре :) так дивно воно все в житті буває :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:09:24 ]
Навіть не знаю, що сказати, настільки мені сподобалося, аж дух перехопило.
Кожен рядочок - знахідка. Молодець!
Це справжній майстер-клас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:20:53 ]
дякую, Женю, справді - навіть не сподівалася :) дуже рада...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 23:42:08 ]
..."білим терафимом" - що таке "терафим" ?
... "теплий подих глини ховає зліпок лиця" НМСД суперечливі рядки глина не дихає, а дихання не може ховати лице... Але то так...
"серце просить серця: ні, не відлітай" - якось натуралістично написано... тому так і сприймається...
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:24:01 ]
терафим - це предмет, в якому закладена концентрована психічна енергія. Переважно - предмет, хоч може бути і будь-що інше; Реріхи описали кілька видів терафимів.

"теплий подих глини" ховає в собі "разок намиста у руці Творця", а не зліпок :)))

вітер тут у мене - прообраз Духу, що є однаково в кожній людині, тому виходить, ніби серце саме себе просить тоді, коли звертає прохання до іншої людини, до іншого серця.
;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 00:02:44 ]
дякую за вірша! вражає! виводить на нову основу і душу і серце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:25:10 ]
о, дуже дякую, пані Людмило, я дуже рада вашому відгуку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 00:27:44 ]
Чудовий вірш, дякую за задоволення. Леля

1   2   3   Переглянути все