ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2025.11.08 22:39
Одним миром мазані
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.

***
А занозою електорату

Борис Костиря
2025.11.08 22:01
* * *
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає

Олег Герман
2025.11.08 21:08
Ціна діагнозу
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ

Юлія Щербатюк
2025.11.08 16:18
Незакінчене
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,

В Горова Леся
2025.11.08 15:39
Сомельє
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.

Так і хочу йому простягнути у рук

Микола Дудар
2025.11.08 11:46
***
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.

Борис Костиря
2025.11.07 21:47
* * *
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.

С М
2025.11.07 16:48
Мавпа (The Rolling Stones)
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі

Ярослав Чорногуз
2025.11.07 16:29
Спогад
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.

І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --

Микола Дудар
2025.11.07 13:41
***
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…

Іван Потьомкін
2025.11.06 21:53
***
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…

Борис Костиря
2025.11.06 21:39
* * *
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,

Євген Федчук
2025.11.06 21:22
Про Григорія Котовського
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про

В Горова Леся
2025.11.06 17:57
Вереміями...
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.

Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,

Артур Курдіновський
2025.11.06 17:15
Всупереч відстані (діалог сонетів у співавторстві з Любов'ю Інішевою)
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?

Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,

Артур Сіренко
2025.11.06 15:34
Краплі осіннього меду
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Обсихає літо...
...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Ірина Людвенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Марія Гуменюк 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-08-20 21:33:58
Переглядів сторінки твору 11089
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.845 / 5.45  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.665 / 5.5  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 21:40:57 ]
Дуже сподобалось, є такі цікаві знахідки!
* що в собі ховає теплий подих глини –
може, просто зліпок рідного лиця…* - так гарно сказано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:45:17 ]
дякую, Ірино. :)
мене найбільше кінець здивував... ось писалося, остання строфа - підйом... аж тут сплив цей сивий ангел... :)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:42:29 ]
Олюська, немає слів!!!! От що значить ГОЛУБА ПРИНЧИПЕСИНА КРОВ!!!!!;-)))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:48:03 ]
ах, Патарочко! хіба принчипеси корів пасуть? і під дощами змокають до нитки? і ховаються десь в ярку, щоб перечекати грозу, а - зуб на зуб не попадає... :))))))
жартую-жартую! то просто згадалося наніч.... :))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:50:46 ]
А, щоб їх до пори до часу принци не розхапали, вони і корів пасуть, і змокають до нитки....;-)))))) Конспірація велика сила!!!;-))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:54:36 ]
клас, :))))) мені так сподобалася ця версія!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:11:09 ]
Олю, а я так колись поступала у Франка: стоси паперів, книжок, тестів і пасовисько із моєю Манькою. Ех, нема уже ні Маньки, ні того пасовиська, зате спогади на усе життя! Ні за що б не проміняла тих років!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:43:32 ]
я – твоє прокляття, я – твоє "запізно"
і сто років смутку в одинокім дні,
Можна просто на цитати розхватати!!!;-))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:49:19 ]
ну, тут вже поклони, реверанси, па... ;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Легка (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:53:20 ]
Бог ще місить глину.....гарно, тонко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:57:15 ]
важка ми глина і непіддатлива :))) дякую, Уляно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:07:45 ]
Олю, не люблю порівнянь, але - то один із найглибших твоїх творінь. Образи - неповторні і живі. Як на мене, "обсихає літо білим терафимом" - просто знахідка!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:20:20 ]
дякую, Зоре :) так дивно воно все в житті буває :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:09:24 ]
Навіть не знаю, що сказати, настільки мені сподобалося, аж дух перехопило.
Кожен рядочок - знахідка. Молодець!
Це справжній майстер-клас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:20:53 ]
дякую, Женю, справді - навіть не сподівалася :) дуже рада...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 23:42:08 ]
..."білим терафимом" - що таке "терафим" ?
... "теплий подих глини ховає зліпок лиця" НМСД суперечливі рядки глина не дихає, а дихання не може ховати лице... Але то так...
"серце просить серця: ні, не відлітай" - якось натуралістично написано... тому так і сприймається...
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:24:01 ]
терафим - це предмет, в якому закладена концентрована психічна енергія. Переважно - предмет, хоч може бути і будь-що інше; Реріхи описали кілька видів терафимів.

"теплий подих глини" ховає в собі "разок намиста у руці Творця", а не зліпок :)))

вітер тут у мене - прообраз Духу, що є однаково в кожній людині, тому виходить, ніби серце саме себе просить тоді, коли звертає прохання до іншої людини, до іншого серця.
;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 00:02:44 ]
дякую за вірша! вражає! виводить на нову основу і душу і серце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:25:10 ]
о, дуже дякую, пані Людмило, я дуже рада вашому відгуку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 00:27:44 ]
Чудовий вірш, дякую за задоволення. Леля

1   2   3   Переглянути все