До речі, в нас на Поділлі так і кажуть: мОя, твОя... Я ж не винен, що за еталон літературної української мови взяли полтавську говірку, а не подільську...

А в мене, наприклад, склалося враження, що головне в цій пісні, як саме він її кохає - "до шалєнства, до вєчора". Для закоханих увесь світ зникає: "Ми одні такі у світі, і кохання наше вічне."

Вітаю, Михайле! А, все одно, як би не називали, аби тільки в пічку не садили! :)))

Так, наше місцеве радіо якесь там FM :) так часто крутить цю пісню, що я аж почав прислухатись до слів, (і, головне, не приїдається поки що! щоразу слухаю з величезним задоволенням!), а тепер вирішив і сам перекласти. Звичайно, переклад ще не досконалий - може, відлежиться і щось згодом поправлю, а, може, так і залишиться. :)

Ну чому ж, Михайле, хто забороняє - можеш і сам спробувати перекласти, можеш і написати свій вірш на мотив цієї пісні - адже у нас дозволено все, що не заборонено! :)

Дякую за веселий відгук, Михайле! ;)

Ну, як хочеш... :)

Ой, українці такі поліглоти, що скоро взагалі з жодної мови не потрібно буде жодних перекладів і перекладачів. Я, наприклад, в школі та інституті вільно читав "Люманіте", газету французьких комуністів, та читав в оригіналі книги Анрі Барбюса; працюючи в Гомелі півроку, читав їхній журнал "Вожик" (тіпа нашого "Перцю") та придбав книгу білоруською; побувши у Відні два тижні, ледь не почав розуміти німецьку. :) Вірші он пишу російською майже як рідною. Пам'ятаю, на канікулах вивчав іспанську та італійську (дуже близькі до французької). Це я вже мовчу про мови програмування, які знаю (а їх, до речі, теж є більше тисячі). Теж мови, хоч і для спілкування з комп'ютером. :)))

так, Валєро, з придбанням книги білоруською ти трохи лоханувся - таки не найкраща твоя інвестиція... Але хто тоді міг знати, що так все складеться з тією Білорусією...
а ми тут сім"єю також подумували вкласти частину своїх капіталів в якусь українську книжку - і тепер не спішитимемо... хай потішить тебе хоча б те, що твій досвід з тією книжкою комусь прислужився...)))

Я навіть не знаю, чи вона дотепер і збереглась, та книжка. Наскільки пам'ятаю, це був переклад білоруською книги болгарського автора. Я побачив фільм за цією книгою, який мені дуже сподобався, і вирішив придбати і саму книгу, а оскільки тоді працював у Гомелі, придбав білоруською. Знаючи на той час три мови (українську, російську, польську), абсолютно все розумів білоруською. Наприклад, "тваж" польською і білоруською означає те ж саме. :)

:)

Дякую, Ірино!
Так, на Західній Україні так говорять, і в нас на Поділлі, звідки я родом, теж так говорять. :) А наголоси моЯ, твоЯ, які затверджені в словниках - напевно, вживають у центрі України (бо на сході і півдні взагалі залишилась лиш російська мова).

Я в курсі.)

А наведений зараз варіант оригіналу більш правильний?
Дякую за відгук, Сергію!