Пане Григор*єв, вітаю з новим літературним витвором! Як ви, мабуть, помітили, я не байдужий до вашої творчості, теми близькі мені, тому я доволі часто відвідую вашу сторінку. Вам вдається художньо-документальна проза. Думаю, що ви на кузні не зупинитесь, а роздмухаєте цілу доменну піч свіжих образів і цікавих вражень.
Так, шапка є, тепер одягаю личину жовчно-упередженого буркотуна і продовжую. Знаючи ваші успіхи в написанні фундаментальних історичних праць, мушу відмітити, що ледь помітний наліт цього стилю інколи пробивається і в ваших художніх творах. (Ці перші уроки причетності до процесу...Під час однієї з таких експедицій... В один з таких моментів, до себе на город, який знаходився поруч,...). Це гарно, але більш документально, ніж літературно-белетристично. "Вашу мать" дещо дисонує із сказаним пару абзаців раніше. ось це: (Це була велика хата, через сіни, мого ще одного діда по батьковій лінії – Лаврентія. В одній половині, від городу, жила тітка Ялосовета, вдова
Лаврентія, з сином Василем. В другій – від дороги, була колгоспна плотня, яку згодом теж пренесли у Петрів двір, напроти кузні.)- як на мою думку, побудовано дещо громіздко, із зайвою інформацією. Але це лише на мою думку, яка може бути занадто суб*єктивною. А загальний висновок старого (пе) буркотуна такий - не бійтесь відходити від документалістики, пишіть розкутіше і емоційніше, і, враховуючи ваші безмежні можливості побудови сюжету, з вас вийде неабиякий романіст.