ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,

Ірина Вовк
2026.08.14 11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав

Вячеслав Руденко
2026.08.14 10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-

-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки

Віктор Кучерук
2026.08.14 07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.

Артур Курдіновський
2026.08.14 04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.

Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,

Артур Сіренко
2026.08.13 23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Гончаренко (1959) / Вірші

 ЕПІТАФІЯ ЛЕОНІДОВІ ТАЛАЛАЮ




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-07-09 11:53:35
Переглядів сторінки твору 5218
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.877 / 5.5  (4.643 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.922 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.04 17:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Калиниченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-09 14:55:47 ]
Чудово!
До адміністрації "ПМ": може ви нарешті надасте Олегові Гончаренку статус "Майстер-клас"? По-моєму, він це заслужив. Бо якось дивно називати "любителем поезії" відомого на Запоріжжі і не тільки митця, автора багатьох поетичних книг, лауреата премії ім. Б. Лепкого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Гончаренко (М.К./Л.П.) [ 2012-07-09 19:43:56 ]
Ігоре! Дякую за підтримку щиро! Але я не прийшов сюди щось доводити. Для мене головне - нові друзі,
які, спасибі, гасять і відсувають мою мелітопольську самоту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-09 16:51:00 ]
Я двома руками "ЗА!", давно пора! Дивно, що такого велета Слова тут не визнають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Гончаренко (М.К./Л.П.) [ 2012-07-09 19:48:11 ]
Пані Наталіє, друже мій дорогий!Спасибі Вам! Ви є, ще кількадесят... То й добре. Зрештою, ми всі - Любитилі Поезії. А хто ж іще?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-09 23:14:44 ]
Ні, пане Олеже, це я - любитель, а Ви у нас - справжній Майстер Слова!
Хай же прозріють незрячі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-09 23:18:39 ]
Відшукала вірші Леоніда Талалая, захотілось поділитись з Вами хоча б цим...

Верхів’ями день догорів,
Як усмішка теплого літа,
Темніє вода у Дніпрі,
Верба починає темніти.

І вечір уже звечорів,
І ясена тінь вечорова
Ховає у сонній траві
Гнізда прохололу підкову.

Як хочеться все охопить
Очима, чуттями своїми!
Уже потемніли степи,
І сутінки стали густими.

Уже піднялася пітьма,
Зрівняла долину з горою…
І відстані майже нема
Між зіркою в небі і мною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Гончаренко (М.К./Л.П.) [ 2012-07-10 07:47:42 ]
Дорога пані Наталіє! Коли освоював інет, це був перший сайт української поезії, який мені трапився. Тоді здивувався - скільки людей, іще живих, а я тут сам гибію! І мені того було і є доста. Щодо "визначень"... Заповняючи анкету, просто не розібрався тоді от і втулив те, що втулив. Звичайно ж ми всі - Любителі Поезії, тільки от з великої чи малої літери - те слід доводити. Ну не може бути людина "майстер-класом"! Це ж і просто - маразм. А вірші Талалая... Якби Вам вдалося віднайти минулий номер "Української літературної газети", де подані його останні. І душу виймають! От і згадалося все, от і налягло, от і повело руку.
Щастя Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-10 08:41:14 ]
Я пару літ тому також вперше завітала на сайти, цей був першим, знайомі поети порадили, а до тих пір з десяток літ була таким собі вовком-самітником у плані творчості, зі своїми віршами виходила лише на політичних вічах та інших народних зібраннях, та лише, звичайно, з віршами певного спрямування ( з 1989 року виступаю перед тисячними аудиторіями, такий собі революційний трибун, а в останній десяток з копійками - ще й з власними віршами). Лиш на поетичних сайтах почала друкувати різні твори, знайомитись з колегами по перу, брати участь у різних творчих ще й заходах, хоч поетом у серйозному розумінні називатися не можу (я за фахом адвокат до всього решта), просто виливаю на папір свої думки, все пережите, а воно деколи у мене наче римується...
Коли знаєш людину особисто, відчуваєш якусь спорідненість душ і помислів - слова самі виливаються з душі, втрата болить особливо гостро...
Щасти й Вам, пане Олеже, і нехай Господь береже Вас і усіх вірних синів й дочок нашої збідованої Неньки!