ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.06.16 05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…

Ярослав Чорногуз
2024.06.16 05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.

Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,

Артур Курдіновський
2024.06.16 02:18
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...

Юлія Щербатюк
2024.06.16 00:00
Настало літо
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***

Володимир Ляшкевич
2024.06.15 22:01
Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!

(Іронічно – жіночий речитатив)

Іван Потьомкін
2024.06.15 19:13
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тарас

Микола Соболь
2024.06.15 16:37
Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.

Хельґі Йогансен
2024.06.15 13:56
Я не буду брехати, що знаю життя,
Розкидатись пихато словами.
Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
Поясни, що насправді між нами!

Може, карма чи так, випадковий союз?
Чи зустрілись споріднені душі?
І чому у тобі я фатально погруз?

Леся Горова
2024.06.15 12:12
Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
Мовлю променем,
Слів розмаєм, думок палітрою,
Серцем стомленим.

Та вмокаючи пера- образи
В рути-шавлії,
Мовлю так, щоб одну лиш обрану

Ігор Деркач
2024.06.15 10:51
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.

***

Тетяна Левицька
2024.06.15 09:15
Не хвилюйся, любий, я не бачу
порізно у цьому світі нас.
Хто обпікся об сльозу гарячу,
на холодну дує повсякчас.

ДНК твоє в моєму лоні,
у твоєму серці образ мій.
Душу заколисуєш в долоні.

Козак Дума
2024.06.15 07:29
Колише вітер грона калинові
в ряснім саду майнулого життя,
немов орелі булої любові,
під супровід мого серцебиття…

І гойдалка, як та опона часу,
спадає долу прямо із небес.
Несе тебе, життя мого окрасу,

Микола Соболь
2024.06.15 06:17
Тридев’яте царство. Все без змін.
Пароксизм доконує Кощея.
Якби ж, бідний, мав можливість він
на Сушка наслати гонорею.
Зріє дума в лисій голові,
зараз буде вихлоп недовірша,
рими не такі вже і нові,
ще й виходить – абирвалг, не більше.

Віктор Кучерук
2024.06.15 05:07
В скверику під липою,
Влітку з дня у день, –
Безнастанно глипаю
На ряди людей.
Поглядом допитливим,
Кожного й завжди, –
Зазвичай запитую:
Звідки і куди?

Артур Курдіновський
2024.06.15 01:53
Стали комом у горлі слова.
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.

Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Семен Санніков (1955 - 2020) / Вірші

 ***

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-07-12 11:51:10
Переглядів сторінки твору 5458
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.967 / 5.5  (3.719 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.311 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2020.12.07 19:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алла Грабинська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 14:39:20 ]
Несподіване закінчення. Насмішили. Клас!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 15:15:00 ]
І сумно теж. Про генеалогічне древо можна розповісти виключно сумну історію. Нема ні пожовклих світлин, ні наскальних малюнків, ні золотовалютних запасів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 14:54:57 ]
... актуально, апокаліптична картина, і рими пристойні (це я з огляду на свою вправнність до рим, але ж я попрацювала...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:31:03 ]
Мало кому відомо про їхніх прадідів, а про пра-пра-пра нема мови. Мені сниться Козине болото, а іноді - Афіни.
У поезії, як я десь підслухав, усе другорядне, крім її краси та авторських знахідок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-07-12 19:59:35 ]
Щодо підслуханого - згоден на всі сто. А вірш ілюструє твердження...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:18:11 ]
Дрібні історичні неточності блякнуть на тлі тематичного забарвлення твору :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-07-12 22:19:34 ]
Хіба армагеддон, змальований у перший двох строфах вірша, є дерибаном - розподілом чогось?! І хіба все наше життя, його найвища сутність зводиться до того, аби й тобі щось перепало навіть з катастрофи?! ЛГ не турбує всепланетна біда, а тільки його дрібненьке маленьке я, котре міркує, яку б вигоду і з цього мати. Ні серйозний вірш - ані гумор. Та й той, хто добре знає історію та культуру України, ніколи не назве Афіни - культурним стрижнем Землі та Європи. Вони колись були такими певний час. Та наші прадавні легенди нічим їхнім не поступаються, просто нерозкручені фільмами і книгами.
Описувати Ви умієте вже непогано, а от узагальнюючого завершення тут бракує.
Я чув і таке передбачення - що моря і океани затоплять більшу частину Європи, і ті, хто зможе врятуватися, хлинуть якраз сюди, в Україну, де ще є якісь рештки людяності і духовності, і де люди ще не завжди дивляться на будь-що на світі з позиції: "А що я буду з цього мати?", а іноді можуть пожертвувати чимось своїм в ім"я порятунку ближнього і свого народу. Якби якась подібна думка прозвучала в цьому вірші, то, думаю, він би духовно виріс і мав би завершений, цілісний вигляд!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-12 23:06:32 ]
Афіни таки були стрижнем :).
Дрібненьке маленьке "я" вже не перший рік як нагадує про свій фактор: - друга світова війна, поліцаї, а зараз бізнес-мітинги "за" та "проти". Що є, то є.
Вірш не планувався як недільна церковна відправа.
Дякую за відгук, Маестро Совість нації :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Шестопалов (М.К./Л.П.) [ 2012-07-15 11:48:26 ]
Це ж треба такий перехід від потопу до бюрократії! Чудовий приклад гротеску!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:00:41 ]
Може, не чудовий, а сумний.
Мені дійсно боляче за моє. У моїх прадідів радянська влада відняла усе, і мої діди, тодішня пацанва епохи колективізації, почала життя з нуля.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Шестопалов (М.К./Л.П.) [ 2012-07-17 21:02:24 ]
Сумний. Я це теж відчув (наскільки зміг, звісно)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:08:08 ]
Вони змогли піднятись, бо існувало місто, якого можна було дістатись, і у якому почали будувались заводи, з конвейєрів яких починали розбіг танки та стартові ступені ракет.
А спочатку вони пережили окупацію.
Щодо пращурів - інформації ще менше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-07-17 20:40:18 ]
:-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-17 21:08:35 ]
;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-07-21 20:16:52 ]
"А сонце палило… Кипів океан,
Варились омари, кити та акули.
Торкнувся потоп африканських саван.
Жирафи спинались – і теж затонули." - класно!)

І закінчення - дуже сподобалось.

А підтекст - казка)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-21 21:06:03 ]
Закінчення, або як модно тута казати, "кінцівка", нагадує поспішну втечу автора від продовження вірша, а літературного героя - від спільної проблеми сучасности до своїх, є вони чи їх нема. "Моя хата скраю, нічого не знаю".