ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.09.22 20:54
Уривок
Немає нікого хто поруч твого життя
Солодким цілунком погодить тебе на завтра,
І буде не проти сказати тобі, що за-
Бути уже не спроможний, що станеш початком
Великої книги. Напише хтонічний роман,
Історію світла, історію часу та словом
Сплітаючи чис

Іван Потьомкін
2024.09.22 19:23
***
Спасибі, Доле,
Що ноги-руки цілі,
Що світ цей сприймаю
Барвою, звуком, словом...
«А решта?»
«А решта – вагомий додаток,
Що зветься так просто – ЖИТТЯ».

Володимир Бойко
2024.09.22 17:32
Зденервовані думки
Коли не годні показати розум, показують нерви. Люди з важким характером потребують жінок легкої поведінки. Коли нападають нерви, музи відпадають. Нервують усі, але далеко не всі роблять із цього рекламу. І холодний розум можна довести до точк

Сонце Місяць
2024.09.22 15:43
arose
ефемери зимового вересня
землеміри німого кіно
лейтмотив надзвичайно первісний
римування авжеж гуано

понад зірваними піввуалями
нас діждеться нуарний суар
крокодил неприродно роззявлений

Світлана Пирогова
2024.09.22 14:00
Ми різні з Вами (пісня)
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.

Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.

Євген Федчук
2024.09.22 12:58
Як Господь роки розподіляв
Сидять бабці під під’їздом на лавці широкій.
Уже кожній з них, напевно за сімдесят років.
Вже на світі нажилися та напрацювались.
Ото тільки що сидіти на лавці й зосталось.
Між собою гомоніти, щось розповідати,
Кісточки усім знайомим поперемивати.
В

Устимко Яна
2024.09.22 11:49
вже осінь
віє запах тривожний
від сухого зела
мов оплакує кожний
прутик літа й тепла

осінь в лісі та гаї
скоро зайде в міста
осінь часу не гає

Козак Дума
2024.09.22 11:07
Синові
Тримай себе у натовпі бентежнім,
хай він усіх паплюжить і усе.
На себе розраховуй, незалежно,
що ближній срібло й посмішку несе.

У мрії поринати на стидайся,
та не обожнюй навіть власних дум!
Брехні – не вір, а лесток – опасайся,

Юрій Гундарєв
2024.09.22 10:51
Сонце цілує землю
Війна вбиває… Земля змучена стогне. Багряна трава. Ранок. Золотий жовтень. Озеро завмерло, віддзеркалюючи заспані очі багатоповерхівок. Жінка, років сорока, повненька і, певно, не дуже вродлива, скромно одягнена, сидить на лавочці, похитуючи ног

Юрій Гундарєв
2024.09.22 09:46
Браслет
Браслетні перлини
на зап’ястя -
дарунок дружини
на щастя.

За теплі хвилини
в снігопади -
сяйливі краплини

Микола Дудар
2024.09.22 07:44
***
Тебе чекав би допізна
У край села на сінокосі
Де загубилася весна
У літі з дозволу ще й досі…

І розстелився б все одно
На місце те, не випадкове
Черпали б з неба ми вино

Віктор Кучерук
2024.09.22 07:33
* * *
Не для мене ще усмішки
Із твоїх медових уст, –
Цим вдоволенням нітрішки
Не впиваюся чомусь.
Наковтався удостачу
Тільки сильної жури,
Поки ти мене не бачиш
І не чуєш до пори.

Микола Соболь
2024.09.22 06:04
А завтра знову
Часи млинів минули і волів.
Сучасний світ немов несеться в прірву.
Колись добрішим бути я хотів.
А нині що? Давай за козир чирву.
Або вино. Достатньо вже хрестів.
Для бубни є на Банківській орава.
Поетові, на жаль, бракує слів.
А сильні світу оберу

Сонце Місяць
2024.09.21 14:44
Вороння
коли потвориться сміх
вороння зривається з древа
відлюдного острова мрій

залишає з веселощів
прокурену порож між
глюком & фаренгейтом

Микола Дудар
2024.09.21 12:59
***
Поміж...
Нібито впійманий, нібито схований…
Де ж тебе, друже, носили чорти?
Нібито вогняний, нібито вовняний,
Хто ж підтиратиме славні хвости
Різного племен, в правді упевнені
Скільки всього, чи вистачить сил?
В чаші заплетені, небом накреслені

Леся Горова
2024.09.21 12:48
Вечірнє
Вечір тіняву тче ажурну,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.

Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Редчиць (1949) / Вірші

 РУБАЇ
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-28 10:38:52
Переглядів сторінки твору 4058
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.015 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.976
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.06.01 17:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-28 11:20:32 ]
А у мене, пане Іване, ще з минулого тисячоліття такий куплетик зберігся, наче перегукується...

У чорноземі кожної душі
Зажди ростуть лілеї й спориші.
Чому ж в одних душа буяє цвітом,
А в інших - споришами все покрито?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:27:38 ]
Бракує пам'ятників, а у авторському творі цей образ посідає чільне місце.
Ваш вірш кращий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:25:14 ]
Пам'ятник - це щось з розряду незмінно-мертвого і архітектурна або скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-небудь або чого-небудь.
А про пам'ятку Ви, прошу пана, не забули? Цей іменник має більш дотичне значення.
А про спориші влучно :)
Вони родять щось гречане. Навіть вовну.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Люба Світанок (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:30:00 ]
Поезія - жива! Тому, швидше, це не пам'ятник душі, а... пам'ять по душі... Пам'ятник - надто вже мармурово, нмсд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Люба Світанок (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:30:49 ]
О, бачу, не я одна такої думки... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 11:38:41 ]
Ящо просякне нею і автор, то кількість прибічників думки збільшиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 12:49:26 ]
Влучно і мудро. Пам"ятник - безумовно тут в сенсі вічності, нетлінності. Та й останній рядок дуже реальний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 12:55:04 ]
І тут прийшов Кіндзюліс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 13:04:43 ]
"і все пішло прахом"? Хіба він міг пройти повз такі цінні коментарі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 13:06:17 ]
Добридень, шановне товариство… Поезія – мармуровий пам’ятник?.. Ну чому ж… Дивлячись, як її сприймати… Цей пам’ятник може бути прекрасним трояндовим чи калиновим кущем… А може бути й чудовим яблуневим садом, і навіть кущиком чарівних пролісків… Ачи вежею людської мудрости… Або живою споришевою стежкою… На все воля Божа… І ніколи – дубовою колодою… Та діло, як кажуть, це наживне, адже вчитися ніколи не пізно…. І головне – бажання… Бо довершеності немає меж…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 13:11:55 ]
Справа в тому, що існує низка іменників і значень, якими заповнена література. Тут їх, щонайменше, два.

Поезія, наскільки я розумію, це щось нове і живе, тобто, те, що розвивається, а не тільки увіковічнене у безлічі книжок і інших пам'ятників.
Ви, мабуть, прибічник увіковічнення.

Тому ми з Вами ніколи не знайдемо спільної мови.
Така от ситуація.

Бувайте здорові :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 13:13:39 ]
Мій коментар писався пану Івану Г.
А це бачу, що навідався автор.

Бувайте здорові і Ви. Надсилаю низку найкращих вітань :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-28 13:27:28 ]
Дорогий Семенку! Ви робите припущення і зразу відповідно до нього категоричні висновки. Це самообслуговування?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 13:56:51 ]
"Безумовно" - це, як я розумію, прислівник, у якого нема ознак категоричності :)
Моє припущення щодо спільної мови тактичне. Воно стосується даної ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2012-07-28 14:40:13 ]
Вартує того аби її оспівувати.
Славно, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-28 16:02:28 ]
А як же, категоричний Семене, такі рядки:
"Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа..."?
Вони, власне, стосуються того, про що говорить п. Іван.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-28 17:49:30 ]
Я, на відміну від вас обох (класика до вашої когорти не долучаю, як би Ви, пане Мирославе, не натякали на ймовірний зв'язок), розглядаю поезію не лише як пам'ятник сивої давнини, а як незмінно живий літературний процес.