ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
Ворог він є ворг… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем

Іван Потьомкін
2024.09.25 20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.

Володимир Каразуб
2024.09.25 20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,

Юрко Бужанин
2024.09.25 13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча

Микола Дудар
2024.09.25 09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…

Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще

Віктор Кучерук
2024.09.25 06:33
Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…

Микола Соболь
2024.09.25 05:58
Що не слово – то кара,
що не думка – так ляпас.
Ми з тобою не пара.
Я конкретно уляпавсь.
Все могло бути гірше,
але завтра субота.
Не турбуй мене більше –
остогидла робота.

Артур Сіренко
2024.09.24 23:55
У сутінках писати важко, особливо коли немає палаючого світильника і годі його шукати. І все таки в сутінкові епохи (а такі епохи настають частенько, нам навіть не в дивовижку) завжди знаходяться люди, що продовжують писати, іноді навіть самі не розбираюч

Іван Потьомкін
2024.09.24 23:11
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся!
Між слів і дій тамтешніх віднайди
Наміри й помисли, далекі сьогоденню.
Чи хоч на гріх бодай один поменшало?»-
Не знати чий щораз

Артур Сіренко
2024.09.24 22:37
У містичному і в міру готичному місті Станіславі різними його старовинними вуличками гуляють різні типажі. І вміють вони якось не перетинатися, створювати на кожній вуличці свій мікросвіт. Особливо це стосується жінок. Я не маю на увазі часи, коли одна з

Олена Побийголод
2024.09.24 21:55
Із Олексія Ейснера

По юрмі пройде вдих глибокий,
й урветься враз жіночий плач,
коли, надувши люто щоки,
«похід» зіграє штаб–трубач.

Устромляться у небо піки;

Юрій Гундарєв
2024.09.24 19:50
Ось він сидить на підвіконні - молодий, високий, стрункий. Великі каштанові очі трохи сумні, але на вустах незмінна посмішка. І завжди в оточенні дітей - маленьких або вже великих. На колінах - розкрита «Енеїда» з фантасмагоричними ілюстраціями Базилевича

Сонце Місяць
2024.09.24 17:50
сонце із ґрунтом щедротно розмазане
минаючи ананаси авокадо кокоси
& сезанн вештається фруктовим базаром
споживаючи врешті-решт осінь

як раніш ґійом полюбляв попоїсти
смачно й дешево на монпарнасі
а потім туди вступили фашисти

Козак Дума
2024.09.24 16:26
Нарешті ми зустрілися, козаче,
уперше за ці довгі дні війни.
З-за хмари сумовито лине «Кача»,
окіл – лише посохлі полини…

Маленький горбик, вкритий чагарями,
облуплений, мікроскопічний хрест…
Невже Всевишній прямо біля брами

Микола Дудар
2024.09.24 10:09
Які ж ви гарні тут усі
Цвітущо - ніжні до упаду…
Що значить правильний сусід —
Коли пристьобує позаду
Своє пошкодження душі
До красоти... так мелодійно…
Переконай мене утім,
Що вже траплялося подібне…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Семен Санніков (1955 - 2020) / Вірші

 ***

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-08-24 22:06:21
Переглядів сторінки твору 3419
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0.811 / 5.5  (3.719 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.311 / 5.5)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
ГЕОГРАФІЯ
Автор востаннє на сайті 2020.12.07 19:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Галузкевич (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-26 19:27:54 ]
Чому повтікали батьки й дітвора?

А вітер повітряні хвилі здійма -

оте "а вітер" і далі по тексту налаштовує на продовження запитання...
чому усі повтікали і чому вітер здіймає хвилі




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-27 09:44:07 ]
Бо я звик бачить труби та напівтруби, усілякі драбини та східці з балюстрадами, коли вони існують у складі ансамблю аквапарку - одного чи другого, у Ніцці, чи у Броварях (у останньому я ще не був), а цей ансамбль, за який йдеться, я побачив на Столичному шосе нашої столиці. Це був цеметний завод, вкритий курявою. Природно, шо ніяких дітей та батьків там не могло бути. Це - підприємство, яке своїми трубами нагадує здалеку аквапарк, бо кому шо, а курці просо :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-08-27 11:56:46 ]
А чому аквапарк саме у Ніцці? До речі, він там точно є? А в Києві - хіба ні? Останній рядок незрозумілий - звідки загар і біль у сідницях? :)

Щодо технічної сторони, то зауважу, що весь вірш мав би бути в одному ритмі. Тут же в першій строфі - чергування парокситонних та окситонних рим і перехресне римування, в другій - навпаки і кільцеве, в третій - знову перехресне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-08-27 12:03:40 ]
До речі, загар - русизм, українською - засмага.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-27 14:05:09 ]
Дякую за пораду.
Та й "загар і завгар" мені доводилось нерідко чуть на теренах нашої держави.
Ці атракціони, що, як Ви зазначили, в Києві або у Броварах, якась помпезна підробка під них, бо бракує головного атрибуту - сонця. А наковтатись хлорованої води можна і без цих аквапарків закритого типу. У будь-якій лікарні карболки та хлорки - хоч греблю гати.
Сідниці можна набить, якщо незручно всістись на спеціяльне сідало, на якому по черзі з]їзжають усі, хто бажає. А існують атракціони, де цих кругів нема. До того ж ніхто не забороняє, якщо не встигає встежити, додавать самому собі стартового прискорення. Спостерігачі з обслуги більш за все дивляться за дітьми. А я відштовхувався і вилітав мало не на середину басейну - туди, куди жодна инша буржуазна особа не долітала. А політ і приземлення частково впливає на сідниці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-08-27 15:04:11 ]
Можливо, на теренах нашої (?) держави скоро й не почуєш української мови. Залишиться лиш регіональна. І завгари з загаром.)

Щодо останнього рядка пояснення вичерпне, але ж у вірші його немає. А навмисне затуманювання змісту говорить, звісно ж, не на користь автора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-27 15:05:08 ]
Я його допишу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-08-27 15:06:28 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-27 13:49:22 ]
Він неподалік від Ніцци, бо ці аквапарки на відкритому повітрі. Там за один день можна впіймать таку, як Ви кажете, засмагу, що у аквапарках павільйонного типу не впіймати за тиждень або за усе життя.
Європейські аквапарки або парки водних атракціонів розташовуються так, що частково використовується природний ландшафт, також на їхніх теріторіях ростуть сосни, у затінку яких можна відпочити на газоні. Це у нас газони існують для табличок "по газонам не ходить", вигулу собак, щоб ти було куди накеренити, або паркування автомашин тих автовласників, у яких нема ні гаражів, ні совісті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-08-27 15:04:59 ]
ОК, дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-27 15:10:08 ]
Так само як існують китайські автомобілі, ззовні подібні до "Мерседесів", "Лексусів" і т.д. і т.п., існують і такі аквапарки, де можна так само активно відпочить, якщо орієнтуватись на стрибки та швидке переміщення цими трубами та напівтрубами у тверезому чи нетверезому вигляді. І Київське море - це не Середземне, і народне щастя - це далеко як не всенародне.