Вірш «Під ковдрою», що був розміщений у 110-ому випуску «Юркодару» і який не містить жодного прізвища чи образи на чиюсь адресу, ЗАБЛОКОВАНО на ПМ.
Але цей текст можна прочитати на Українському порталі поезії з відповідною приміткою: Заблоковано на сайті

Із Т.Г.Шевченка

Воєвода престарілий,
трохи маючи ще сили,
на війну гайнув.
За дубовими дверима,
за запорами твердими
він жону замкнув.

Я спитав ім’я,
У відповідь: «Марія».
Яке цнотливе!

Демократія (лат. – влада народу) потрібна народу. Якщо замість народу – отара, то для кого і для чого демократія? Сильні покладаються на справедливість, слабкі – на підлість. Що більше втрачається можливостей, то більше виникає бажань. Бочка мед

Верба плакуча стихла над ставком,
проміння сонця гладить їй волосся,
рясним багрянцем небо налилося,
зове лелека вечір за селом,
летить тріскучий клекіт увсебіч
і затишно стає, аж донезмоги,
благословенна всемогутнім Богом
спускається на землю тиха

Тихо станеш межи нами в центрі людяної зали,
Бо бажаєш, щоби люди твої чари приховали;
Та не вдасться задум хитрий, адже вій твоїх кинжали
Нам красу твою відкриють, дивну вроду Тані Бали.
   Хоч на самім краю світу заховайся від усіх
    Ти

Спекотний літній день, спекотна літня ніч.
В перервах де-не-де танцює літня злива.
Все начебто окей, та літні комарі
З любові до людей романтику накрили...



Дата сьогоднішня

Цикади влаштували бенефіс
під гомінливу музику прибою.
Лунає у Іраклії каприс
на фоні саг зеленого розвою!.

Заслухались реліктові ліси,
у них дрімає ще дідівська сила.
Оаза невимовної краси

Спекотний день… Ані шелесне
Понад водою очерет, –
Ніщо в блакиті піднебесній
Не поривається у лет.
Ані хмарини, ні пташини,
Ні повівання вітерця, –
Лиш тільки сонце цілу днину
Пашить нестерпно без кінця.

Ти повинен написати про вітер цієї весни
Залишити для неї оте мерехтіння світла
Написати жовтоокі кульбаби і солодке гудіння бджіл
Про те як птахи у польоті торкаються чорним пір’ям.
Як в саду опадає його білосніжна кужіль,
Не забудь про цвітіння б

Зітруть ідентичність, націю втоплять у крові,
варвари мову відправлять на історичний смітник.
Зросійщені кажеш? Значить до цього готові.
Не треба цідити крізь зуби заїжджене – звик.
Куриво степом та чорні дими над ланами,
пліч-о-пліч стоять ратоборці

Горять усі мої архіви.
Їх знищує вогонь омани.
Життя таке несправедливе!

Чекання вранішньої зливи -
Чудові, нереальні плани...
Горять усі мої архіви.

Колись росли ромашки і човни.
Колись і ми з троянди народилися.
По піднебессю - трішки білизни:
хмарки веселі дихають в потилицю.
Зелений край до солоду густий -
липнево мед лоскоче усміх вусами.
Переболить, як вистоїть настій,
бо жити треба, жити

А у безсоння - кадастр особливий:
Ось небо ночі в зоряній парчі,
З*явився місяця яскравий бивень...
Мені б ... дрімати на твоїм плечі.

Немає від безсоння цього ліків.
(Мереживо моїх думок і мрій).
Чи не забув гаряче грацій літо,

Сталося це в Аскалоні. За звичаєм, пішли в Єрусалим брати-юдеї. «От і добре,- зрадів сусід-язичник.- Поки молитимуться, дечим розживуся». Глянув на подвір’я через тин: Брати чомусь не квапляться на прощу.. Відки йому було знати, Що це Господ

Ще до війни було аж надто задалеко…
Ще ріки сліз чекали на відплив…
Хозяйнували в небі зрощені лелеки…
І ти такий слухняний… просто жив.
Топтав цю землю грішну неповторно…
Вичитував, зачитувався ти,
Що не Еней був парубок моторний,
А всі оті зашмо