Якби не було любови, то життя було б зовсім непотрібне... І кожен корінець її, кожну гілочку треба берегти й леліяти аж довіку...Де немає любови, там немає життя... Тож хай повік-віку не міліє криниця любови! Кожна її крапелина така наснажлива, як небесна роса...))

Погоджуюсь з коментарем шановного Івана.
Інколи, під впливом певних чинників,збігів,уявлень спалахує така категоричність. Але за ніччю, як відомо, настає ранок...і життя триває.
:)
(останні рядки 2-ої та 3-ої строф за наголосами випадають із структури аналогічного рядка першої строфи, що легко можна змінити переставленням слів)

На мою скромну неупереджену думку аматора, прийменник 'від' якось дистанціонує Вашу лг від самого відчуття розпачу. Можливо, 'у розпачі' було б точніше. Я вже не кажу про 'хвилю розпачу' 'на одрі розпачу', бо це потребує додаткових трудових вкладень. Але в результаті може вийти емоційно кумулятивний рядок.

Любовь нечаянно нагрянет,
Когда ее совсем не ждешь,
И каждый вечер сразу станет
Удивительно хорош,
И ты поешь:

- Сердце, тебе не хочется покоя!
Сердце, как хорошо на свете жить!
Сердце, как хорошо, что ты такое!
Спасибо, сердце, что ты умеешь так любить!

:))

Еге ж.
:))

О, Наталочко, вірш розтривожив- це щонайменше сказано.
Хай стан залюблення і закоханости ніколи не покидає ЛГ.
Завжди варто за це боротися- ради цього варто жити!

Дяка, Роксолано.
Ці рядки, як Ви кажете, кавалка серця мені
коштували. Після зради найближчої людини надовго
зникає бажання любити.

"Душа відродиться і буде знов щаслива"...(так я колись писала)...Щасти!

Дякую, Світлано. І вам того ж.