Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.25
10:35
А він не знав, кого любив: мене чи неньку?
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?
Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?
Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?
Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?
Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.
2026.04.25
06:29
Багровою млою затьмарена далеч,
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
2026.04.25
05:11
не казка і не зовсім каско
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
2026.04.24
16:40
з добрим днем
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
2026.04.24
13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
2026.04.24
13:03
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
2026.04.24
11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
2026.04.24
10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
2026.04.24
09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн
2026.04.24
08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
2026.04.24
05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
2026.04.23
22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив
2026.04.23
21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
2026.04.23
21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
2026.04.23
21:13
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
2026.04.23
19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Непорочне зачаття
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Непорочне зачаття
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо.
Чи можна вважати непорочним зачаттям штучне запліднення, піпеткою?
От мене батьки встругнули стандартно, як і усіх істот на світі. І що - це порочне зачаття?
А чи можна вважати порочним зачаттям акт запліднення між півнем та куркою? І чи є яйце результатом гріха?
Ідиотизм в людських умах, помножений на релігійні забобони дає дивовижний результат. Люди починають вірити не тільки в непорочні зачаття, але й у воскресіння трупів.
А в мене нагло курка здохла, щось клюнула не те, що треба. Питаю дружину:
- Сонечко, мені її закопати чи віддати собачкам?
- Віддай собачкам. У нас дуже мало корму залишилося. Хай підхарчуються.
Я й віддав, послухався дружини. Два гавкуни миттєво її розідрали навпіл і згамали за хвилину разом з пір'ям. Ну, то таке, буденне, проза життя. А ви, шановні друзі, не гамаєте одне одного, якщо є потреба? Морально, принаймні?
Сусід, який живе навпроти, щодня лупцює жінку, як Сидорову козу. А чому? А тому що доки він працює на пилорамі - вона напувається горілкою зі своєю подругою по щастю. Я казав Рішату:
- Тікай від неї. Якщо чоловік у сім'ї пияк - один куток хати горить. А якщо жінка - всі чотири. І ти її вже не витягнеш з біди. Спасай дітей. Вони перелякані, не розуміють що відбувається.
А Рішат мене не послухав, зробив не так як треба, а по своєму: відлупцював жінку штахетиною, коли та приповзла з чергової пияиики, додому . Приїхала поліція, потім швидка. Зняли побої. І дали Рішату два роки тюрми. Умовно.
- Чоловіче,- каже дружина,- це добром не закінчиться. Постраждають, в результаті, діти. Щось треба робити.
А що робити? Утопити обох батьків у лайні?
А їхній син прийшов з фронту. Хлопцю вісімнадцять років. Пробило осколком легеню. Місяць лежав у госпіталі в Пущі-Водиці. Прийшов додому, а батьки напідпитку, лаються та б'ються. Не витримав, прийшов до нас, поїв і знову поїхав на фронт
А через два місяці повернувся з контузією. Ще й правою рукою ледь рухає.
Увечері прийшов до нас, вибачився, питає:
- Тьотю Марино, можна я у вас заночую?
Я людина неплаксива, витримана. Але вийшов з хати і зажурився. Це ж як треба довести свою дитину до грані, якщо вона не бажає йти в рідний дім!
А жінка питає?
- П'ють?
- Так.
- Б'ються?
- Так.
- Дитино, зараз постелю, Сашко приготує вечерю. Лягай та відпочивай.
Уранці розбурхав Івана, кажу, ходім на річку. Там тихо, пташки тьохкають.
Поїхали. Сіли на березі. Я насадив наживку на гачки його вудочки та сів прруч. А він просто дивитися в воду.
- Сину,- кажу Іванові.- Ходім додому.
Зібралися та й пішли.
Ви думаєте, що він пішов до батьків? Ні. Він живе у нас. Вже місяць. Допомагає по господарству. А до рідних матері та батька не потикаєтьтся. Викреслив їх зі свого життя. А оце почав залицятися до моєї доньки - Ольги. Хай залицяється, я не проти. Думаю, гарна буде пара.
А тепер розкажіть мені - що таке непорочне зачаття? Думаю, це дурниці, бо не в цьому суть. Порок у тому, що дитина, яку приводять у світ 'нерозважливі батьки - стає незручною зайвиною, пустим звуком, мішенню для вивільнення роздратування І такі діти потребують більшої уваги, аніж свої. Отаке от непорочне зачаття та його результати, шановні друзі. А що ви скажете?
18.06.2024р.
Чи можна вважати непорочним зачаттям штучне запліднення, піпеткою?
От мене батьки встругнули стандартно, як і усіх істот на світі. І що - це порочне зачаття?
А чи можна вважати порочним зачаттям акт запліднення між півнем та куркою? І чи є яйце результатом гріха?
Ідиотизм в людських умах, помножений на релігійні забобони дає дивовижний результат. Люди починають вірити не тільки в непорочні зачаття, але й у воскресіння трупів.
А в мене нагло курка здохла, щось клюнула не те, що треба. Питаю дружину:
- Сонечко, мені її закопати чи віддати собачкам?
- Віддай собачкам. У нас дуже мало корму залишилося. Хай підхарчуються.
Я й віддав, послухався дружини. Два гавкуни миттєво її розідрали навпіл і згамали за хвилину разом з пір'ям. Ну, то таке, буденне, проза життя. А ви, шановні друзі, не гамаєте одне одного, якщо є потреба? Морально, принаймні?
Сусід, який живе навпроти, щодня лупцює жінку, як Сидорову козу. А чому? А тому що доки він працює на пилорамі - вона напувається горілкою зі своєю подругою по щастю. Я казав Рішату:
- Тікай від неї. Якщо чоловік у сім'ї пияк - один куток хати горить. А якщо жінка - всі чотири. І ти її вже не витягнеш з біди. Спасай дітей. Вони перелякані, не розуміють що відбувається.
А Рішат мене не послухав, зробив не так як треба, а по своєму: відлупцював жінку штахетиною, коли та приповзла з чергової пияиики, додому . Приїхала поліція, потім швидка. Зняли побої. І дали Рішату два роки тюрми. Умовно.
- Чоловіче,- каже дружина,- це добром не закінчиться. Постраждають, в результаті, діти. Щось треба робити.
А що робити? Утопити обох батьків у лайні?
А їхній син прийшов з фронту. Хлопцю вісімнадцять років. Пробило осколком легеню. Місяць лежав у госпіталі в Пущі-Водиці. Прийшов додому, а батьки напідпитку, лаються та б'ються. Не витримав, прийшов до нас, поїв і знову поїхав на фронт
А через два місяці повернувся з контузією. Ще й правою рукою ледь рухає.
Увечері прийшов до нас, вибачився, питає:
- Тьотю Марино, можна я у вас заночую?
Я людина неплаксива, витримана. Але вийшов з хати і зажурився. Це ж як треба довести свою дитину до грані, якщо вона не бажає йти в рідний дім!
А жінка питає?
- П'ють?
- Так.
- Б'ються?
- Так.
- Дитино, зараз постелю, Сашко приготує вечерю. Лягай та відпочивай.
Уранці розбурхав Івана, кажу, ходім на річку. Там тихо, пташки тьохкають.
Поїхали. Сіли на березі. Я насадив наживку на гачки його вудочки та сів прруч. А він просто дивитися в воду.
- Сину,- кажу Іванові.- Ходім додому.
Зібралися та й пішли.
Ви думаєте, що він пішов до батьків? Ні. Він живе у нас. Вже місяць. Допомагає по господарству. А до рідних матері та батька не потикаєтьтся. Викреслив їх зі свого життя. А оце почав залицятися до моєї доньки - Ольги. Хай залицяється, я не проти. Думаю, гарна буде пара.
А тепер розкажіть мені - що таке непорочне зачаття? Думаю, це дурниці, бо не в цьому суть. Порок у тому, що дитина, яку приводять у світ 'нерозважливі батьки - стає незручною зайвиною, пустим звуком, мішенню для вивільнення роздратування І такі діти потребують більшої уваги, аніж свої. Отаке от непорочне зачаття та його результати, шановні друзі. А що ви скажете?
18.06.2024р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
