Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.28
21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
2026.08.28
19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
2026.08.28
17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
2026.08.28
16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
2026.08.28
14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
2026.08.28
11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
2026.08.28
07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
2026.08.27
21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Непорочне зачаття
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Непорочне зачаття
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо.
Чи можна вважати непорочним зачаттям штучне запліднення, піпеткою?
От мене батьки встругнули стандартно, як і усіх істот на світі. І що - це порочне зачаття?
А чи можна вважати порочним зачаттям акт запліднення між півнем та куркою? І чи є яйце результатом гріха?
Ідиотизм в людських умах, помножений на релігійні забобони дає дивовижний результат. Люди починають вірити не тільки в непорочні зачаття, але й у воскресіння трупів.
А в мене нагло курка здохла, щось клюнула не те, що треба. Питаю дружину:
- Сонечко, мені її закопати чи віддати собачкам?
- Віддай собачкам. У нас дуже мало корму залишилося. Хай підхарчуються.
Я й віддав, послухався дружини. Два гавкуни миттєво її розідрали навпіл і згамали за хвилину разом з пір'ям. Ну, то таке, буденне, проза життя. А ви, шановні друзі, не гамаєте одне одного, якщо є потреба? Морально, принаймні?
Сусід, який живе навпроти, щодня лупцює жінку, як Сидорову козу. А чому? А тому що доки він працює на пилорамі - вона напувається горілкою зі своєю подругою по щастю. Я казав Рішату:
- Тікай від неї. Якщо чоловік у сім'ї пияк - один куток хати горить. А якщо жінка - всі чотири. І ти її вже не витягнеш з біди. Спасай дітей. Вони перелякані, не розуміють що відбувається.
А Рішат мене не послухав, зробив не так як треба, а по своєму: відлупцював жінку штахетиною, коли та приповзла з чергової пияиики, додому . Приїхала поліція, потім швидка. Зняли побої. І дали Рішату два роки тюрми. Умовно.
- Чоловіче,- каже дружина,- це добром не закінчиться. Постраждають, в результаті, діти. Щось треба робити.
А що робити? Утопити обох батьків у лайні?
А їхній син прийшов з фронту. Хлопцю вісімнадцять років. Пробило осколком легеню. Місяць лежав у госпіталі в Пущі-Водиці. Прийшов додому, а батьки напідпитку, лаються та б'ються. Не витримав, прийшов до нас, поїв і знову поїхав на фронт
А через два місяці повернувся з контузією. Ще й правою рукою ледь рухає.
Увечері прийшов до нас, вибачився, питає:
- Тьотю Марино, можна я у вас заночую?
Я людина неплаксива, витримана. Але вийшов з хати і зажурився. Це ж як треба довести свою дитину до грані, якщо вона не бажає йти в рідний дім!
А жінка питає?
- П'ють?
- Так.
- Б'ються?
- Так.
- Дитино, зараз постелю, Сашко приготує вечерю. Лягай та відпочивай.
Уранці розбурхав Івана, кажу, ходім на річку. Там тихо, пташки тьохкають.
Поїхали. Сіли на березі. Я насадив наживку на гачки його вудочки та сів прруч. А він просто дивитися в воду.
- Сину,- кажу Іванові.- Ходім додому.
Зібралися та й пішли.
Ви думаєте, що він пішов до батьків? Ні. Він живе у нас. Вже місяць. Допомагає по господарству. А до рідних матері та батька не потикаєтьтся. Викреслив їх зі свого життя. А оце почав залицятися до моєї доньки - Ольги. Хай залицяється, я не проти. Думаю, гарна буде пара.
А тепер розкажіть мені - що таке непорочне зачаття? Думаю, це дурниці, бо не в цьому суть. Порок у тому, що дитина, яку приводять у світ 'нерозважливі батьки - стає незручною зайвиною, пустим звуком, мішенню для вивільнення роздратування І такі діти потребують більшої уваги, аніж свої. Отаке от непорочне зачаття та його результати, шановні друзі. А що ви скажете?
18.06.2024р.
Чи можна вважати непорочним зачаттям штучне запліднення, піпеткою?
От мене батьки встругнули стандартно, як і усіх істот на світі. І що - це порочне зачаття?
А чи можна вважати порочним зачаттям акт запліднення між півнем та куркою? І чи є яйце результатом гріха?
Ідиотизм в людських умах, помножений на релігійні забобони дає дивовижний результат. Люди починають вірити не тільки в непорочні зачаття, але й у воскресіння трупів.
А в мене нагло курка здохла, щось клюнула не те, що треба. Питаю дружину:
- Сонечко, мені її закопати чи віддати собачкам?
- Віддай собачкам. У нас дуже мало корму залишилося. Хай підхарчуються.
Я й віддав, послухався дружини. Два гавкуни миттєво її розідрали навпіл і згамали за хвилину разом з пір'ям. Ну, то таке, буденне, проза життя. А ви, шановні друзі, не гамаєте одне одного, якщо є потреба? Морально, принаймні?
Сусід, який живе навпроти, щодня лупцює жінку, як Сидорову козу. А чому? А тому що доки він працює на пилорамі - вона напувається горілкою зі своєю подругою по щастю. Я казав Рішату:
- Тікай від неї. Якщо чоловік у сім'ї пияк - один куток хати горить. А якщо жінка - всі чотири. І ти її вже не витягнеш з біди. Спасай дітей. Вони перелякані, не розуміють що відбувається.
А Рішат мене не послухав, зробив не так як треба, а по своєму: відлупцював жінку штахетиною, коли та приповзла з чергової пияиики, додому . Приїхала поліція, потім швидка. Зняли побої. І дали Рішату два роки тюрми. Умовно.
- Чоловіче,- каже дружина,- це добром не закінчиться. Постраждають, в результаті, діти. Щось треба робити.
А що робити? Утопити обох батьків у лайні?
А їхній син прийшов з фронту. Хлопцю вісімнадцять років. Пробило осколком легеню. Місяць лежав у госпіталі в Пущі-Водиці. Прийшов додому, а батьки напідпитку, лаються та б'ються. Не витримав, прийшов до нас, поїв і знову поїхав на фронт
А через два місяці повернувся з контузією. Ще й правою рукою ледь рухає.
Увечері прийшов до нас, вибачився, питає:
- Тьотю Марино, можна я у вас заночую?
Я людина неплаксива, витримана. Але вийшов з хати і зажурився. Це ж як треба довести свою дитину до грані, якщо вона не бажає йти в рідний дім!
А жінка питає?
- П'ють?
- Так.
- Б'ються?
- Так.
- Дитино, зараз постелю, Сашко приготує вечерю. Лягай та відпочивай.
Уранці розбурхав Івана, кажу, ходім на річку. Там тихо, пташки тьохкають.
Поїхали. Сіли на березі. Я насадив наживку на гачки його вудочки та сів прруч. А він просто дивитися в воду.
- Сину,- кажу Іванові.- Ходім додому.
Зібралися та й пішли.
Ви думаєте, що він пішов до батьків? Ні. Він живе у нас. Вже місяць. Допомагає по господарству. А до рідних матері та батька не потикаєтьтся. Викреслив їх зі свого життя. А оце почав залицятися до моєї доньки - Ольги. Хай залицяється, я не проти. Думаю, гарна буде пара.
А тепер розкажіть мені - що таке непорочне зачаття? Думаю, це дурниці, бо не в цьому суть. Порок у тому, що дитина, яку приводять у світ 'нерозважливі батьки - стає незручною зайвиною, пустим звуком, мішенню для вивільнення роздратування І такі діти потребують більшої уваги, аніж свої. Отаке от непорочне зачаття та його результати, шановні друзі. А що ви скажете?
18.06.2024р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
