Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.04
19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
2026.07.04
07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
2026.07.04
05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ
1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов
2026.07.03
22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
2026.07.03
20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Непорочне зачаття
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Непорочне зачаття
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо.
Чи можна вважати непорочним зачаттям штучне запліднення, піпеткою?
От мене батьки встругнули стандартно, як і усіх істот на світі. І що - це порочне зачаття?
А чи можна вважати порочним зачаттям акт запліднення між півнем та куркою? І чи є яйце результатом гріха?
Ідиотизм в людських умах, помножений на релігійні забобони дає дивовижний результат. Люди починають вірити не тільки в непорочні зачаття, але й у воскресіння трупів.
А в мене нагло курка здохла, щось клюнула не те, що треба. Питаю дружину:
- Сонечко, мені її закопати чи віддати собачкам?
- Віддай собачкам. У нас дуже мало корму залишилося. Хай підхарчуються.
Я й віддав, послухався дружини. Два гавкуни миттєво її розідрали навпіл і згамали за хвилину разом з пір'ям. Ну, то таке, буденне, проза життя. А ви, шановні друзі, не гамаєте одне одного, якщо є потреба? Морально, принаймні?
Сусід, який живе навпроти, щодня лупцює жінку, як Сидорову козу. А чому? А тому що доки він працює на пилорамі - вона напувається горілкою зі своєю подругою по щастю. Я казав Рішату:
- Тікай від неї. Якщо чоловік у сім'ї пияк - один куток хати горить. А якщо жінка - всі чотири. І ти її вже не витягнеш з біди. Спасай дітей. Вони перелякані, не розуміють що відбувається.
А Рішат мене не послухав, зробив не так як треба, а по своєму: відлупцював жінку штахетиною, коли та приповзла з чергової пияиики, додому . Приїхала поліція, потім швидка. Зняли побої. І дали Рішату два роки тюрми. Умовно.
- Чоловіче,- каже дружина,- це добром не закінчиться. Постраждають, в результаті, діти. Щось треба робити.
А що робити? Утопити обох батьків у лайні?
А їхній син прийшов з фронту. Хлопцю вісімнадцять років. Пробило осколком легеню. Місяць лежав у госпіталі в Пущі-Водиці. Прийшов додому, а батьки напідпитку, лаються та б'ються. Не витримав, прийшов до нас, поїв і знову поїхав на фронт
А через два місяці повернувся з контузією. Ще й правою рукою ледь рухає.
Увечері прийшов до нас, вибачився, питає:
- Тьотю Марино, можна я у вас заночую?
Я людина неплаксива, витримана. Але вийшов з хати і зажурився. Це ж як треба довести свою дитину до грані, якщо вона не бажає йти в рідний дім!
А жінка питає?
- П'ють?
- Так.
- Б'ються?
- Так.
- Дитино, зараз постелю, Сашко приготує вечерю. Лягай та відпочивай.
Уранці розбурхав Івана, кажу, ходім на річку. Там тихо, пташки тьохкають.
Поїхали. Сіли на березі. Я насадив наживку на гачки його вудочки та сів прруч. А він просто дивитися в воду.
- Сину,- кажу Іванові.- Ходім додому.
Зібралися та й пішли.
Ви думаєте, що він пішов до батьків? Ні. Він живе у нас. Вже місяць. Допомагає по господарству. А до рідних матері та батька не потикаєтьтся. Викреслив їх зі свого життя. А оце почав залицятися до моєї доньки - Ольги. Хай залицяється, я не проти. Думаю, гарна буде пара.
А тепер розкажіть мені - що таке непорочне зачаття? Думаю, це дурниці, бо не в цьому суть. Порок у тому, що дитина, яку приводять у світ 'нерозважливі батьки - стає незручною зайвиною, пустим звуком, мішенню для вивільнення роздратування І такі діти потребують більшої уваги, аніж свої. Отаке от непорочне зачаття та його результати, шановні друзі. А що ви скажете?
18.06.2024р.
Чи можна вважати непорочним зачаттям штучне запліднення, піпеткою?
От мене батьки встругнули стандартно, як і усіх істот на світі. І що - це порочне зачаття?
А чи можна вважати порочним зачаттям акт запліднення між півнем та куркою? І чи є яйце результатом гріха?
Ідиотизм в людських умах, помножений на релігійні забобони дає дивовижний результат. Люди починають вірити не тільки в непорочні зачаття, але й у воскресіння трупів.
А в мене нагло курка здохла, щось клюнула не те, що треба. Питаю дружину:
- Сонечко, мені її закопати чи віддати собачкам?
- Віддай собачкам. У нас дуже мало корму залишилося. Хай підхарчуються.
Я й віддав, послухався дружини. Два гавкуни миттєво її розідрали навпіл і згамали за хвилину разом з пір'ям. Ну, то таке, буденне, проза життя. А ви, шановні друзі, не гамаєте одне одного, якщо є потреба? Морально, принаймні?
Сусід, який живе навпроти, щодня лупцює жінку, як Сидорову козу. А чому? А тому що доки він працює на пилорамі - вона напувається горілкою зі своєю подругою по щастю. Я казав Рішату:
- Тікай від неї. Якщо чоловік у сім'ї пияк - один куток хати горить. А якщо жінка - всі чотири. І ти її вже не витягнеш з біди. Спасай дітей. Вони перелякані, не розуміють що відбувається.
А Рішат мене не послухав, зробив не так як треба, а по своєму: відлупцював жінку штахетиною, коли та приповзла з чергової пияиики, додому . Приїхала поліція, потім швидка. Зняли побої. І дали Рішату два роки тюрми. Умовно.
- Чоловіче,- каже дружина,- це добром не закінчиться. Постраждають, в результаті, діти. Щось треба робити.
А що робити? Утопити обох батьків у лайні?
А їхній син прийшов з фронту. Хлопцю вісімнадцять років. Пробило осколком легеню. Місяць лежав у госпіталі в Пущі-Водиці. Прийшов додому, а батьки напідпитку, лаються та б'ються. Не витримав, прийшов до нас, поїв і знову поїхав на фронт
А через два місяці повернувся з контузією. Ще й правою рукою ледь рухає.
Увечері прийшов до нас, вибачився, питає:
- Тьотю Марино, можна я у вас заночую?
Я людина неплаксива, витримана. Але вийшов з хати і зажурився. Це ж як треба довести свою дитину до грані, якщо вона не бажає йти в рідний дім!
А жінка питає?
- П'ють?
- Так.
- Б'ються?
- Так.
- Дитино, зараз постелю, Сашко приготує вечерю. Лягай та відпочивай.
Уранці розбурхав Івана, кажу, ходім на річку. Там тихо, пташки тьохкають.
Поїхали. Сіли на березі. Я насадив наживку на гачки його вудочки та сів прруч. А він просто дивитися в воду.
- Сину,- кажу Іванові.- Ходім додому.
Зібралися та й пішли.
Ви думаєте, що він пішов до батьків? Ні. Він живе у нас. Вже місяць. Допомагає по господарству. А до рідних матері та батька не потикаєтьтся. Викреслив їх зі свого життя. А оце почав залицятися до моєї доньки - Ольги. Хай залицяється, я не проти. Думаю, гарна буде пара.
А тепер розкажіть мені - що таке непорочне зачаття? Думаю, це дурниці, бо не в цьому суть. Порок у тому, що дитина, яку приводять у світ 'нерозважливі батьки - стає незручною зайвиною, пустим звуком, мішенню для вивільнення роздратування І такі діти потребують більшої уваги, аніж свої. Отаке от непорочне зачаття та його результати, шановні друзі. А що ви скажете?
18.06.2024р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
