ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.28
14:04
Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с
2024.09.28
10:42
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.
Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
2024.09.28
09:52
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.
2024.09.28
08:43
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…
2024.09.28
06:39
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.
2024.09.28
05:24
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.
2024.09.28
03:02
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…
Біжиш, чи ні, словами між
2024.09.27
15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.
Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,
2024.09.27
08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
2024.09.27
06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
2024.09.27
05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
2024.09.27
04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
2024.09.27
01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам
2024.09.26
18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
2024.09.26
14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
2024.09.26
09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Панові Желібі з пошаною
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Панові Желібі з пошаною
Оце прочитав душороздираючу статтю вищезазначеного автора і волосся стало дибки.
Розпочнімо з насвятішого, з займенника "я" та
його варіацій: мене, мені, мною, мій тощо. А в цього душпастира поетичних душ такого більш, аніж достатньо. Ось дивіться:
на мене, я відчуваю, я є, я закінчу, я зі склянкою вина, я люблю випити, я дуже добрий, і в мене є, я дурнуватий, мені важко, я здободенний і трохи злопам'ятний, я взагалі люблю подумати, я ласий до дівчат, мені приємно, я боюся, мені приємно, я боюся, мене є, я дуже вибагливий, я байдужий, я нібито сміливий, я не ризикую, я пишу зараз, я писав, мені не вистачає, я писав, я би вже, я люблю людей, я дуже люблю, я взагалі, я дуже грубуватий, я виховую, я дуже хотів, я виховую, я щирий, вино я п'ю довго, не люблю спиртягу, я п'ю довго, сам я, я щиро вдячний, для мене, вклали в мене, мені потрібно, мені дуже сподобалася, я взагалі, я би вже, ч взагалі, ч дуже люблю людей, я би дуже, я люблю довго, я ледачий, вклали в мене, я щиро вдячний, яка для мене, я люблю нібито, я суперечливий, я гуманіст, я ніколи не..., мені би так хотілося, я люблю смачно поїсти, я так розгладшав що, я починаю куняти, я все ж несправедливий, моя колишня дівчина, я дарма, я собі, мене гнітить, я якось, я пишу, я вже, я люблю, мені більше, я сам, я якось, я вже, я люблю, мені більше, я ось такий, для мене, я не втрачаю, я дійсно, я читаю, я романтик, я у школі, я дуже багато, я в цьому сенсі, я досі, як мені здається, я розумію, я би дуже хотів, я люблю, я люблю, я усі свої твори, я чую, ось я такий, я у свої твори, я й тут.
Після прочитаного літературного "одкровення" з'являється почуття, що людина писала трохи напідпитку. Або в жорсткому стані важкого недоперепиття.
Або з розпачу, що Пегас нагло одкинув копита, а музи розбіглися хто-куди.
Є прописні правила вживання займенників
Якщо пишеться "роблю", то займенник я зайвий. Ну, і так далі. Люди його ліплять, бо не знають правил красного письма. І не відчувають наскільки це потворно.
Та це ще півбіди! Біда в тому, що не хочуть чути критики та робити висновків. Ще й огризаються на людей, які давно пройшли цей шлях і знають що до чого.
Про граматику говорити не буду, це несерйозно. Про тематичне розмаїття також.
А от про дружка, який підтримує неприкриту графоманію та літературний несмак, нагадати варто, бо пану Желібі він робить злу послугу: хвалить мертве. Непотрібне.
А чому, а тому що й йому не перепадало на горіхи ні від серйозних літературознавців, ні від сатириків.
Про решту правил письма і говорити не буду, оскільки це платні лекції. Для людей, які справді хочуть творчого росту.
З повагою, Олександр.
Розпочнімо з насвятішого, з займенника "я" та
його варіацій: мене, мені, мною, мій тощо. А в цього душпастира поетичних душ такого більш, аніж достатньо. Ось дивіться:
на мене, я відчуваю, я є, я закінчу, я зі склянкою вина, я люблю випити, я дуже добрий, і в мене є, я дурнуватий, мені важко, я здободенний і трохи злопам'ятний, я взагалі люблю подумати, я ласий до дівчат, мені приємно, я боюся, мені приємно, я боюся, мене є, я дуже вибагливий, я байдужий, я нібито сміливий, я не ризикую, я пишу зараз, я писав, мені не вистачає, я писав, я би вже, я люблю людей, я дуже люблю, я взагалі, я дуже грубуватий, я виховую, я дуже хотів, я виховую, я щирий, вино я п'ю довго, не люблю спиртягу, я п'ю довго, сам я, я щиро вдячний, для мене, вклали в мене, мені потрібно, мені дуже сподобалася, я взагалі, я би вже, ч взагалі, ч дуже люблю людей, я би дуже, я люблю довго, я ледачий, вклали в мене, я щиро вдячний, яка для мене, я люблю нібито, я суперечливий, я гуманіст, я ніколи не..., мені би так хотілося, я люблю смачно поїсти, я так розгладшав що, я починаю куняти, я все ж несправедливий, моя колишня дівчина, я дарма, я собі, мене гнітить, я якось, я пишу, я вже, я люблю, мені більше, я сам, я якось, я вже, я люблю, мені більше, я ось такий, для мене, я не втрачаю, я дійсно, я читаю, я романтик, я у школі, я дуже багато, я в цьому сенсі, я досі, як мені здається, я розумію, я би дуже хотів, я люблю, я люблю, я усі свої твори, я чую, ось я такий, я у свої твори, я й тут.
Після прочитаного літературного "одкровення" з'являється почуття, що людина писала трохи напідпитку. Або в жорсткому стані важкого недоперепиття.
Або з розпачу, що Пегас нагло одкинув копита, а музи розбіглися хто-куди.
Є прописні правила вживання займенників
Якщо пишеться "роблю", то займенник я зайвий. Ну, і так далі. Люди його ліплять, бо не знають правил красного письма. І не відчувають наскільки це потворно.
Та це ще півбіди! Біда в тому, що не хочуть чути критики та робити висновків. Ще й огризаються на людей, які давно пройшли цей шлях і знають що до чого.
Про граматику говорити не буду, це несерйозно. Про тематичне розмаїття також.
А от про дружка, який підтримує неприкриту графоманію та літературний несмак, нагадати варто, бо пану Желібі він робить злу послугу: хвалить мертве. Непотрібне.
А чому, а тому що й йому не перепадало на горіхи ні від серйозних літературознавців, ні від сатириків.
Про решту правил письма і говорити не буду, оскільки це платні лекції. Для людей, які справді хочуть творчого росту.
З повагою, Олександр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію