Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.25
12:03
До літ хоча би десь до сорока,
Допоки зріє мрія про безсмертя,
Нехай несе життя мого ріка
Крізь дамби, мілководдя й круговерті.
Не вирватись із русла кораблю,
Чи меншій з річкових посудин -
То спробу я таку хіба зроблю?
Допоки зріє мрія про безсмертя,
Нехай несе життя мого ріка
Крізь дамби, мілководдя й круговерті.
Не вирватись із русла кораблю,
Чи меншій з річкових посудин -
То спробу я таку хіба зроблю?
2026.04.25
12:03
За обрій сонце упало втомне.
Дрімала в тиші загусла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.
Рябіло море в сріблястих брижах,
і мов наяди з нічних глибин,
скакали тіні на скелях рижих
Дрімала в тиші загусла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.
Рябіло море в сріблястих брижах,
і мов наяди з нічних глибин,
скакали тіні на скелях рижих
2026.04.25
10:35
А він не знав, кого любив: мене чи неньку?
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?
Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?
Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?
Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?
Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.
2026.04.25
06:29
Багровою млою затьмарена далеч,
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
2026.04.25
05:11
не казка і не зовсім каско
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
2026.04.24
16:40
з добрим днем
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
2026.04.24
13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
2026.04.24
13:03
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
2026.04.24
11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
2026.04.24
10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
2026.04.24
09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн
2026.04.24
08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
2026.04.24
05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
2026.04.23
22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив
2026.04.23
21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
2026.04.23
21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Панові Желібі з пошаною
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Панові Желібі з пошаною
Оце прочитав душороздираючу статтю вищезазначеного автора і волосся стало дибки.
Розпочнімо з насвятішого, з займенника "я" та
його варіацій: мене, мені, мною, мій тощо. А в цього душпастира поетичних душ такого більш, аніж достатньо. Ось дивіться:
на мене, я відчуваю, я є, я закінчу, я зі склянкою вина, я люблю випити, я дуже добрий, і в мене є, я дурнуватий, мені важко, я здободенний і трохи злопам'ятний, я взагалі люблю подумати, я ласий до дівчат, мені приємно, я боюся, мені приємно, я боюся, мене є, я дуже вибагливий, я байдужий, я нібито сміливий, я не ризикую, я пишу зараз, я писав, мені не вистачає, я писав, я би вже, я люблю людей, я дуже люблю, я взагалі, я дуже грубуватий, я виховую, я дуже хотів, я виховую, я щирий, вино я п'ю довго, не люблю спиртягу, я п'ю довго, сам я, я щиро вдячний, для мене, вклали в мене, мені потрібно, мені дуже сподобалася, я взагалі, я би вже, ч взагалі, ч дуже люблю людей, я би дуже, я люблю довго, я ледачий, вклали в мене, я щиро вдячний, яка для мене, я люблю нібито, я суперечливий, я гуманіст, я ніколи не..., мені би так хотілося, я люблю смачно поїсти, я так розгладшав що, я починаю куняти, я все ж несправедливий, моя колишня дівчина, я дарма, я собі, мене гнітить, я якось, я пишу, я вже, я люблю, мені більше, я сам, я якось, я вже, я люблю, мені більше, я ось такий, для мене, я не втрачаю, я дійсно, я читаю, я романтик, я у школі, я дуже багато, я в цьому сенсі, я досі, як мені здається, я розумію, я би дуже хотів, я люблю, я люблю, я усі свої твори, я чую, ось я такий, я у свої твори, я й тут.
Після прочитаного літературного "одкровення" з'являється почуття, що людина писала трохи напідпитку. Або в жорсткому стані важкого недоперепиття.
Або з розпачу, що Пегас нагло одкинув копита, а музи розбіглися хто-куди.
Є прописні правила вживання займенників
Якщо пишеться "роблю", то займенник я зайвий. Ну, і так далі. Люди його ліплять, бо не знають правил красного письма. І не відчувають наскільки це потворно.
Та це ще півбіди! Біда в тому, що не хочуть чути критики та робити висновків. Ще й огризаються на людей, які давно пройшли цей шлях і знають що до чого.
Про граматику говорити не буду, це несерйозно. Про тематичне розмаїття також.
А от про дружка, який підтримує неприкриту графоманію та літературний несмак, нагадати варто, бо пану Желібі він робить злу послугу: хвалить мертве. Непотрібне.
А чому, а тому що й йому не перепадало на горіхи ні від серйозних літературознавців, ні від сатириків.
Про решту правил письма і говорити не буду, оскільки це платні лекції. Для людей, які справді хочуть творчого росту.
З повагою, Олександр.
Розпочнімо з насвятішого, з займенника "я" та
його варіацій: мене, мені, мною, мій тощо. А в цього душпастира поетичних душ такого більш, аніж достатньо. Ось дивіться:
на мене, я відчуваю, я є, я закінчу, я зі склянкою вина, я люблю випити, я дуже добрий, і в мене є, я дурнуватий, мені важко, я здободенний і трохи злопам'ятний, я взагалі люблю подумати, я ласий до дівчат, мені приємно, я боюся, мені приємно, я боюся, мене є, я дуже вибагливий, я байдужий, я нібито сміливий, я не ризикую, я пишу зараз, я писав, мені не вистачає, я писав, я би вже, я люблю людей, я дуже люблю, я взагалі, я дуже грубуватий, я виховую, я дуже хотів, я виховую, я щирий, вино я п'ю довго, не люблю спиртягу, я п'ю довго, сам я, я щиро вдячний, для мене, вклали в мене, мені потрібно, мені дуже сподобалася, я взагалі, я би вже, ч взагалі, ч дуже люблю людей, я би дуже, я люблю довго, я ледачий, вклали в мене, я щиро вдячний, яка для мене, я люблю нібито, я суперечливий, я гуманіст, я ніколи не..., мені би так хотілося, я люблю смачно поїсти, я так розгладшав що, я починаю куняти, я все ж несправедливий, моя колишня дівчина, я дарма, я собі, мене гнітить, я якось, я пишу, я вже, я люблю, мені більше, я сам, я якось, я вже, я люблю, мені більше, я ось такий, для мене, я не втрачаю, я дійсно, я читаю, я романтик, я у школі, я дуже багато, я в цьому сенсі, я досі, як мені здається, я розумію, я би дуже хотів, я люблю, я люблю, я усі свої твори, я чую, ось я такий, я у свої твори, я й тут.
Після прочитаного літературного "одкровення" з'являється почуття, що людина писала трохи напідпитку. Або в жорсткому стані важкого недоперепиття.
Або з розпачу, що Пегас нагло одкинув копита, а музи розбіглися хто-куди.
Є прописні правила вживання займенників
Якщо пишеться "роблю", то займенник я зайвий. Ну, і так далі. Люди його ліплять, бо не знають правил красного письма. І не відчувають наскільки це потворно.
Та це ще півбіди! Біда в тому, що не хочуть чути критики та робити висновків. Ще й огризаються на людей, які давно пройшли цей шлях і знають що до чого.
Про граматику говорити не буду, це несерйозно. Про тематичне розмаїття також.
А от про дружка, який підтримує неприкриту графоманію та літературний несмак, нагадати варто, бо пану Желібі він робить злу послугу: хвалить мертве. Непотрібне.
А чому, а тому що й йому не перепадало на горіхи ні від серйозних літературознавців, ні від сатириків.
Про решту правил письма і говорити не буду, оскільки це платні лекції. Для людей, які справді хочуть творчого росту.
З повагою, Олександр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
