Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.30
15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
2025.12.30
13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
2025.12.30
07:48
Антитеза
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
2025.12.29
23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало.
Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі.
Путіфренія – тупикове відгалужен
2025.12.29
22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
2025.12.29
14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
2025.12.29
13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
2025.12.29
13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
2025.12.29
00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть
2025.12.29
00:12
дружня пародія)
Кінець життя
Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,
Кінець життя
Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,
2025.12.28
22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?
Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?
Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,
2025.12.28
22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.
Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.
Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.
Більш Рентгена - Пулюя.
Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.
Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.
2025.12.28
16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’
2025.12.28
15:43
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч
Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому
Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому
2025.12.28
14:22
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?
2025.12.28
13:20
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Люта правда
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люта правда
Шановне жіноцтво!
Що робити з чоловіками, які не вміють і не люблять ні цілуватися, ні кохатися?
З виду симпатичні крем'язи, бубонять збудливим басом, а як доходить до діла - ужасть! Ховаються під ковдру і чавлять хропака. А жінка чекає ласки, уваги, жагучого шепотіння. І так щоднини. Та навіть дерев'яна держак лопати не витримає і трішне від образи. А жінка почувається устократ гірше, бо душа у неї як квіточка, а в такого неуважного чоловіка волохата і нечесана як барянячий ковтун.
А жінки прагнуть любові, уваги, терпіння та ніжності.
Кум особливо не заморочується, навчальних порносайтів не одвідує, психологію жінки не вивчає
Тому, як тільки прокидається - ляп п'ятірнею жінку по сідниці та реве: - Їсти давай!
Жінка й дає, звикла, бідолашна борова годувати.
Аж тут навідався я. Зайшов до кімнати, а Микола їсть шматочки хамону, який нарізала тоненько ого дружина і дивиться телевізор.
- Привіт,- кажу.
- Привіт, Сашуо. Сідай, будемо разом витріщатися на шоу.
- Дай шматочок хамону,- кажу.
-На.
Спробував, пожував. І справді смачно. А тоді визопив у Миколи миску з під рук, побіх до кухні, ухопив його дружину за талію іншою рукою - і навтьоки з хати.
У спину почув крик: - Ти шо робиш, гаспиде! Я тебе удавлю!
Настю акуратно поклав у своє ліжко, накрив коцом, погладив по голівці та тихо щачинив лвері кімнати. Хай спить, бідолашна. Чоловік її настільки замордував, що у неї вже не було сил слова вимовити.
А Микола приперся під мої двері і почав у них грюкати. Відчиняю.
- Скотиняка! Де моя дружина, де мій хамон?
- Хамон я з'їв, дружина вже не твоя, а моя. Хочег побитися? Давай!
Микола хотів мене ляпнути п'ятірнею, навіть руку підняв. Але, чомусь, зупинився, почав плакати.
Я дав йому копняка під зад і зачинив двері. Отака от ідіоттська істлрія. Кому розповідаю - ніхто не вірить.
А з Настею ми живемо вже 17 років. Маємо троє діточок. Її колишній років п'ять тому так напився, що зупинилося серце.
А тепер скажіть чи правильно вчинив, що так підступно вкрав чужу жінку? І зробив своєю. А вона стала світитися від щастя. Хіба це зло?
23.06.2024р
Що робити з чоловіками, які не вміють і не люблять ні цілуватися, ні кохатися?
З виду симпатичні крем'язи, бубонять збудливим басом, а як доходить до діла - ужасть! Ховаються під ковдру і чавлять хропака. А жінка чекає ласки, уваги, жагучого шепотіння. І так щоднини. Та навіть дерев'яна держак лопати не витримає і трішне від образи. А жінка почувається устократ гірше, бо душа у неї як квіточка, а в такого неуважного чоловіка волохата і нечесана як барянячий ковтун.
А жінки прагнуть любові, уваги, терпіння та ніжності.
Кум особливо не заморочується, навчальних порносайтів не одвідує, психологію жінки не вивчає
Тому, як тільки прокидається - ляп п'ятірнею жінку по сідниці та реве: - Їсти давай!
Жінка й дає, звикла, бідолашна борова годувати.
Аж тут навідався я. Зайшов до кімнати, а Микола їсть шматочки хамону, який нарізала тоненько ого дружина і дивиться телевізор.
- Привіт,- кажу.
- Привіт, Сашуо. Сідай, будемо разом витріщатися на шоу.
- Дай шматочок хамону,- кажу.
-На.
Спробував, пожував. І справді смачно. А тоді визопив у Миколи миску з під рук, побіх до кухні, ухопив його дружину за талію іншою рукою - і навтьоки з хати.
У спину почув крик: - Ти шо робиш, гаспиде! Я тебе удавлю!
Настю акуратно поклав у своє ліжко, накрив коцом, погладив по голівці та тихо щачинив лвері кімнати. Хай спить, бідолашна. Чоловік її настільки замордував, що у неї вже не було сил слова вимовити.
А Микола приперся під мої двері і почав у них грюкати. Відчиняю.
- Скотиняка! Де моя дружина, де мій хамон?
- Хамон я з'їв, дружина вже не твоя, а моя. Хочег побитися? Давай!
Микола хотів мене ляпнути п'ятірнею, навіть руку підняв. Але, чомусь, зупинився, почав плакати.
Я дав йому копняка під зад і зачинив двері. Отака от ідіоттська істлрія. Кому розповідаю - ніхто не вірить.
А з Настею ми живемо вже 17 років. Маємо троє діточок. Її колишній років п'ять тому так напився, що зупинилося серце.
А тепер скажіть чи правильно вчинив, що так підступно вкрав чужу жінку? І зробив своєю. А вона стала світитися від щастя. Хіба це зло?
23.06.2024р
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
