Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.13
10:56
Хай упаде триклятий телефон
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.
Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.
Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,
2026.05.13
09:11
Квітка вишні крізь промінчик,
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -
Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -
Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі
2026.05.13
05:58
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?
Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?
Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада
2026.05.13
01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати.
Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються.
Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером.
Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага
2026.05.12
21:19
…Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари,
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам...
Коли йому було лише чотири роки, почалася війна.
Пот
2026.05.12
19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
2026.05.12
13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
2026.05.12
12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
2026.05.12
11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
2026.05.12
10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
2026.05.12
09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
2026.05.12
08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
2026.05.12
07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути
2026.05.12
05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...
2026.05.12
01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
2026.05.12
00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться.
Насильна дружба гірша за ворожнечу.
Сильних історія навчає, слабких – повчає.
Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Люта правда
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люта правда
Шановне жіноцтво!
Що робити з чоловіками, які не вміють і не люблять ні цілуватися, ні кохатися?
З виду симпатичні крем'язи, бубонять збудливим басом, а як доходить до діла - ужасть! Ховаються під ковдру і чавлять хропака. А жінка чекає ласки, уваги, жагучого шепотіння. І так щоднини. Та навіть дерев'яна держак лопати не витримає і трішне від образи. А жінка почувається устократ гірше, бо душа у неї як квіточка, а в такого неуважного чоловіка волохата і нечесана як барянячий ковтун.
А жінки прагнуть любові, уваги, терпіння та ніжності.
Кум особливо не заморочується, навчальних порносайтів не одвідує, психологію жінки не вивчає
Тому, як тільки прокидається - ляп п'ятірнею жінку по сідниці та реве: - Їсти давай!
Жінка й дає, звикла, бідолашна борова годувати.
Аж тут навідався я. Зайшов до кімнати, а Микола їсть шматочки хамону, який нарізала тоненько ого дружина і дивиться телевізор.
- Привіт,- кажу.
- Привіт, Сашуо. Сідай, будемо разом витріщатися на шоу.
- Дай шматочок хамону,- кажу.
-На.
Спробував, пожував. І справді смачно. А тоді визопив у Миколи миску з під рук, побіх до кухні, ухопив його дружину за талію іншою рукою - і навтьоки з хати.
У спину почув крик: - Ти шо робиш, гаспиде! Я тебе удавлю!
Настю акуратно поклав у своє ліжко, накрив коцом, погладив по голівці та тихо щачинив лвері кімнати. Хай спить, бідолашна. Чоловік її настільки замордував, що у неї вже не було сил слова вимовити.
А Микола приперся під мої двері і почав у них грюкати. Відчиняю.
- Скотиняка! Де моя дружина, де мій хамон?
- Хамон я з'їв, дружина вже не твоя, а моя. Хочег побитися? Давай!
Микола хотів мене ляпнути п'ятірнею, навіть руку підняв. Але, чомусь, зупинився, почав плакати.
Я дав йому копняка під зад і зачинив двері. Отака от ідіоттська істлрія. Кому розповідаю - ніхто не вірить.
А з Настею ми живемо вже 17 років. Маємо троє діточок. Її колишній років п'ять тому так напився, що зупинилося серце.
А тепер скажіть чи правильно вчинив, що так підступно вкрав чужу жінку? І зробив своєю. А вона стала світитися від щастя. Хіба це зло?
23.06.2024р
Що робити з чоловіками, які не вміють і не люблять ні цілуватися, ні кохатися?
З виду симпатичні крем'язи, бубонять збудливим басом, а як доходить до діла - ужасть! Ховаються під ковдру і чавлять хропака. А жінка чекає ласки, уваги, жагучого шепотіння. І так щоднини. Та навіть дерев'яна держак лопати не витримає і трішне від образи. А жінка почувається устократ гірше, бо душа у неї як квіточка, а в такого неуважного чоловіка волохата і нечесана як барянячий ковтун.
А жінки прагнуть любові, уваги, терпіння та ніжності.
Кум особливо не заморочується, навчальних порносайтів не одвідує, психологію жінки не вивчає
Тому, як тільки прокидається - ляп п'ятірнею жінку по сідниці та реве: - Їсти давай!
Жінка й дає, звикла, бідолашна борова годувати.
Аж тут навідався я. Зайшов до кімнати, а Микола їсть шматочки хамону, який нарізала тоненько ого дружина і дивиться телевізор.
- Привіт,- кажу.
- Привіт, Сашуо. Сідай, будемо разом витріщатися на шоу.
- Дай шматочок хамону,- кажу.
-На.
Спробував, пожував. І справді смачно. А тоді визопив у Миколи миску з під рук, побіх до кухні, ухопив його дружину за талію іншою рукою - і навтьоки з хати.
У спину почув крик: - Ти шо робиш, гаспиде! Я тебе удавлю!
Настю акуратно поклав у своє ліжко, накрив коцом, погладив по голівці та тихо щачинив лвері кімнати. Хай спить, бідолашна. Чоловік її настільки замордував, що у неї вже не було сил слова вимовити.
А Микола приперся під мої двері і почав у них грюкати. Відчиняю.
- Скотиняка! Де моя дружина, де мій хамон?
- Хамон я з'їв, дружина вже не твоя, а моя. Хочег побитися? Давай!
Микола хотів мене ляпнути п'ятірнею, навіть руку підняв. Але, чомусь, зупинився, почав плакати.
Я дав йому копняка під зад і зачинив двері. Отака от ідіоттська істлрія. Кому розповідаю - ніхто не вірить.
А з Настею ми живемо вже 17 років. Маємо троє діточок. Її колишній років п'ять тому так напився, що зупинилося серце.
А тепер скажіть чи правильно вчинив, що так підступно вкрав чужу жінку? І зробив своєю. А вона стала світитися від щастя. Хіба це зло?
23.06.2024р
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
