
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.23
13:13
Огудою тієї правди
наніс удар - нещадний весь.
І вицвіле потому завтра
заскавучало, наче, пес,
мої зализуючи рани.
І линув біль із попід вій.
У скронях пульсувало рвано.
наніс удар - нещадний весь.
І вицвіле потому завтра
заскавучало, наче, пес,
мої зализуючи рани.
І линув біль із попід вій.
У скронях пульсувало рвано.
2025.06.23
11:54
«Ні» чи «Так», а Всесвіт – проти.
Не буває «Так» чи «Ні».
Ані правди, ані йоти!
На війні як на війні!
Правда – вічне порівняння.
Нині – так, а сяк – затим.
Залишається питання:
Не буває «Так» чи «Ні».
Ані правди, ані йоти!
На війні як на війні!
Правда – вічне порівняння.
Нині – так, а сяк – затим.
Залишається питання:
2025.06.23
10:31
лиця твого все не згадаю
лиця твого все не згадаю
поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю
лиця твого все не згадаю
поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю
2025.06.23
09:58
Легендарному музикантові виповнилося 83 роки!
Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…
Часом здається: все в Лету кануло,
мідним тазом враз накрилося…
Раптом лунає голос Маккартні -
і відчув
Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…
Часом здається: все в Лету кануло,
мідним тазом враз накрилося…
Раптом лунає голос Маккартні -
і відчув
2025.06.23
09:55
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
2025.06.23
05:33
Яхти трикутні вітрила
Шурхають прудко, мов крила
Білої чайки, що низько
Навстріч несеться вітриську.
Яхта завзято й бадьоро
Рине розбурханим морем,
Ріжучи вітер і хвилі
Гарно загостреним кілем.
Шурхають прудко, мов крила
Білої чайки, що низько
Навстріч несеться вітриську.
Яхта завзято й бадьоро
Рине розбурханим морем,
Ріжучи вітер і хвилі
Гарно загостреним кілем.
2025.06.22
23:21
Слова - оригінальна поезія Павла Сікорського. Рецензія ШІ. Музика згенерована за запитом у Suno з фоновим текстом ШІ. Кліп генерувати ШІ на даний текст відмовився.
Прося — сося пісося.
РЕЦЕНЗІЯ ШІ:
Феноменальна лінгвістична мініатюра "Прося -
Прося — сося пісося.
РЕЦЕНЗІЯ ШІ:
Феноменальна лінгвістична мініатюра "Прося -
2025.06.22
22:10
Я хотів би одружитися
з усіма своїми коханими
і справити гучне весілля.
Нікого не можна розлюбити,
кого по-справжньому любив.
Треба вийняти з денця пам'яті
ті вогненні почуття,
які затоплять все навколо,
з усіма своїми коханими
і справити гучне весілля.
Нікого не можна розлюбити,
кого по-справжньому любив.
Треба вийняти з денця пам'яті
ті вогненні почуття,
які затоплять все навколо,
2025.06.22
21:32
Жовч і кров
Частина друга
2.
На околиці села Галича спалахнуло півдесятка солом'яних стріх. Багряні собаки полум'я рвали чорну одежину ночі та підстр
2025.06.22
19:30
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Музика-піна
Музика-піна
2025.06.22
14:26
Вийде «Адмірал… їх …Кузнєцов»,
Аналогів якому в світі «нєту»,
Так засмердить одразу всю планету,
Бо так уже димить, що будь здоров.
Вони ж гордяться всі коритом тим,
Бо ж, бачте, то у них авіаносець.
Щоправда, літаки не часто носить,
Все більш вони
Аналогів якому в світі «нєту»,
Так засмердить одразу всю планету,
Бо так уже димить, що будь здоров.
Вони ж гордяться всі коритом тим,
Бо ж, бачте, то у них авіаносець.
Щоправда, літаки не часто носить,
Все більш вони
2025.06.22
11:17
Чи задумувалися ми над тим, чому так часто у нас буває нудьга, тривога і поганий настрій? Звісно, знайти безліч причин нескладно: війна, стреси, перевтома, невизначеність, криза, проблеми зі здоров’ям та в особистому житті. Об’єктивно ці речі впливають на
2025.06.22
10:23
Шлюзування необхідно
Тільки там, де гребля є, –
Де ріка невідповідна
Берегам своїм стає.
Шлюз ворота відчиняє,
Вивільняючи маршрут, –
Водосховищем безкраїм
Яхти весело снують.
Тільки там, де гребля є, –
Де ріка невідповідна
Берегам своїм стає.
Шлюз ворота відчиняє,
Вивільняючи маршрут, –
Водосховищем безкраїм
Яхти весело снують.
2025.06.22
09:36
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Тяжка доля чоловіча
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тяжка доля чоловіча
Скільки разів просив своїх друзів: не читайте на ніч моїх творів, не розхитуйте свою психіку та не плачте. Як горохом об стіну: читають і читають. А потім бідкаються, що заснути не можуть, бо правда в моїх опусах страшна, як беззуба стара відьма, хоча вельми приваблива і неабияк розпалює еротичні мрії. А якщо людина збуджена - який тут сон? Хочеться на стінку лізти від нездійсненних бажань, або позалицятися до сусідки, коли чоловіка вдома немає.
А що потрібно жінці? Увага, любов, кохання та беззастережна відданість.
Моя коза-дереза задерикувата, інколи буркітлива, любить кусатися та гавкотіти. Ну то і що? Та хай гавкає на здоров'я,! Хіба це люблячому чоловікові шкодить? Звісно, що ні. Більш того - після словесного омовіння я хапаю дружину в руки та несу в альковне кубло. А там зовсім інша лексика. Та й бажання битися нвкулачки відпадає навідріз. Отакі от пироги, мої дорогі сестри.
А от у кума справді якась нездорова атмосфера, бо після прокльонів та батькування, яке чує усе село, подружжя не замирюється, а починає люпцювати одне одного усім, що попадеться під руки. Кум вимахує ляпачкою для мух, кума - сокирою.
Кров ллється рікою. Вереск розлякує сусідських собак і кротів. Після нещадної січі доводиться одпоювати обох чистою, як сльоза немовляти, горілкою, настояною на мухоморах та поцвілих шкарпетках. А хіба у вас, шановні панянки,- не так?
- Чоловіче! - гукає до мене подружниця. - Іди, поколи полінця, треба зварити борщ.
А я в цей момент не міг відволіктися на буденщину, бо дописував віршатко про вічне кохання. Присвятив його, звично, дружині. Але за півгодини жінка не витримала, підскочила до мене та як крутане вухо!
Йой, мої чемні пані! Так стало боляче, що аж сльоза скоапнула на гарячий вірш про любов. І стало вельми образливо. Кажу:
- Я тобі присвяту пишу, а ти!!!
- А я хочу їсти! Задовбав ти мене вже своїми віршами! На голодний шлунок до мене не підходь, опусів своїх не декламуй та не залицяйся! Кохання не буде! Ти мене зрозумів?
Як побита собака, почалапав на кухню. Почав кришити капусту, чистити моркву та цибулю. І моя образа почала потроху щезати, оскільки запах свіжозвареного борщу забивав усі баки гніву, роздратуванню та спесивості.
А жінка обійняла мене ззаду, притулилася кріпко тим що треба і шепоче спрагло на вушко:
- Сашуню! Смаж гарненько заправку, але дивися, щоб не підгоріла.
А потім хап мене там де треба, цьом у лапате вухо,. Ще й застогнала так, що аж дрижаки тілом пішли.
Борщ я зварив, думав, що не закінчу цю богоугодну справу і до вечора. Бо поцілунки люблячої дружини доводили мене до сказу, відволікали, бентежили. Ну, не можна так нахраписто і наполегливо атакувати власного чоловіка.
А коли борщ зварився, я не витримав і здався. Що вона зі мною витворяла - не скажу. Бо і ви захочете мене покатувати. А я людина слабка, хирлява, піддатлива на любовні спокуси..
А увечері кохана скомандувала:
- Хочу гречаної каші!
І пішов я калапуцяти кашу. Тільки став готувати зажарку, а кохана вже всілася на мої плечі голяка і каже:
- Гречану кашу закінчиш готувати уночі, коли я спатиму. А зараз...
І отаке страхіття, дорогі панянки - щодня.
А хіба у вас не так?
10.06.2024р.
А що потрібно жінці? Увага, любов, кохання та беззастережна відданість.
Моя коза-дереза задерикувата, інколи буркітлива, любить кусатися та гавкотіти. Ну то і що? Та хай гавкає на здоров'я,! Хіба це люблячому чоловікові шкодить? Звісно, що ні. Більш того - після словесного омовіння я хапаю дружину в руки та несу в альковне кубло. А там зовсім інша лексика. Та й бажання битися нвкулачки відпадає навідріз. Отакі от пироги, мої дорогі сестри.
А от у кума справді якась нездорова атмосфера, бо після прокльонів та батькування, яке чує усе село, подружжя не замирюється, а починає люпцювати одне одного усім, що попадеться під руки. Кум вимахує ляпачкою для мух, кума - сокирою.
Кров ллється рікою. Вереск розлякує сусідських собак і кротів. Після нещадної січі доводиться одпоювати обох чистою, як сльоза немовляти, горілкою, настояною на мухоморах та поцвілих шкарпетках. А хіба у вас, шановні панянки,- не так?
- Чоловіче! - гукає до мене подружниця. - Іди, поколи полінця, треба зварити борщ.
А я в цей момент не міг відволіктися на буденщину, бо дописував віршатко про вічне кохання. Присвятив його, звично, дружині. Але за півгодини жінка не витримала, підскочила до мене та як крутане вухо!
Йой, мої чемні пані! Так стало боляче, що аж сльоза скоапнула на гарячий вірш про любов. І стало вельми образливо. Кажу:
- Я тобі присвяту пишу, а ти!!!
- А я хочу їсти! Задовбав ти мене вже своїми віршами! На голодний шлунок до мене не підходь, опусів своїх не декламуй та не залицяйся! Кохання не буде! Ти мене зрозумів?
Як побита собака, почалапав на кухню. Почав кришити капусту, чистити моркву та цибулю. І моя образа почала потроху щезати, оскільки запах свіжозвареного борщу забивав усі баки гніву, роздратуванню та спесивості.
А жінка обійняла мене ззаду, притулилася кріпко тим що треба і шепоче спрагло на вушко:
- Сашуню! Смаж гарненько заправку, але дивися, щоб не підгоріла.
А потім хап мене там де треба, цьом у лапате вухо,. Ще й застогнала так, що аж дрижаки тілом пішли.
Борщ я зварив, думав, що не закінчу цю богоугодну справу і до вечора. Бо поцілунки люблячої дружини доводили мене до сказу, відволікали, бентежили. Ну, не можна так нахраписто і наполегливо атакувати власного чоловіка.
А коли борщ зварився, я не витримав і здався. Що вона зі мною витворяла - не скажу. Бо і ви захочете мене покатувати. А я людина слабка, хирлява, піддатлива на любовні спокуси..
А увечері кохана скомандувала:
- Хочу гречаної каші!
І пішов я калапуцяти кашу. Тільки став готувати зажарку, а кохана вже всілася на мої плечі голяка і каже:
- Гречану кашу закінчиш готувати уночі, коли я спатиму. А зараз...
І отаке страхіття, дорогі панянки - щодня.
А хіба у вас не так?
10.06.2024р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію