ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Самослав Желіба
2024.06.19 21:41
А немає за що мене "на місце ставити", Соболю. Вірш суто гумористичний і без переходу на особистості, на відміну від твоїх пашквілів. Тут зовсім інший рівень культури (і це відчутно).

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Самослав Желіба
2024.06.19 17:43
А наш би Соболь
Втричі більше написав –
Лиш дай паперу.

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.

Артур Курдіновський
2024.06.19 01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!

Юрко Бужанин
2024.06.18 23:10
Подзвони просто так мені,
Надихни мене тим на вірш.
І гнітючі думки сумні
Щезнуть врозтіч – подзвониш лиш.

Злине голос чарівний твій...
Сім метафор – сім кольорів
Розфарбують листок – сувій,

Ольга Олеандра
2024.06.18 08:47
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближ

Микола Соболь
2024.06.18 08:21
Ми стали різними, на диво,
на переплетенні доріг.
Всього за мить твій погляд хтивий
вщерть спепелити мене міг.
Але пророцтво не збулося,
не діють чари на землі.
Не спокушуся на волосся,
чужа віднині ти мені.

Віктор Кучерук
2024.06.18 05:57
Іще далеко до світання,
Іще палає з тріском хмиз, –
Ще не втомило споглядання
Твого обличчя дивних рис.
Я ще та ще обводжу оком,
Допоки жар пашить оцей, –
Таку спокусливо-глибоку
Тісну щілинку між грудей.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Тяжка доля чоловіча
Скільки разів просив своїх друзів: не читайте на ніч моїх творів, не розхитуйте свою психіку та не плачте. Як горохом об стіну: читають і читають. А потім бідкаються, що заснути не можуть, бо правда в моїх опусах страшна, як беззуба стара відьма, хоча вельми приваблива і неабияк розпалює еротичні мрії. А якщо людина збуджена - який тут сон? Хочеться на стінку лізти від нездійсненних бажань, або позалицятися до сусідки, коли чоловіка вдома немає.
А що потрібно жінці? Увага, любов, кохання та беззастережна відданість.
Моя коза-дереза задерикувата, інколи буркітлива, любить кусатися та гавкотіти. Ну то і що? Та хай гавкає на здоров'я,! Хіба це люблячому чоловікові шкодить? Звісно, що ні. Більш того - після словесного омовіння я хапаю дружину в руки та несу в альковне кубло. А там зовсім інша лексика. Та й бажання битися нвкулачки відпадає навідріз. Отакі от пироги, мої дорогі сестри.
А от у кума справді якась нездорова атмосфера, бо після прокльонів та батькування, яке чує усе село, подружжя не замирюється, а починає люпцювати одне одного усім, що попадеться під руки. Кум вимахує ляпачкою для мух, кума - сокирою.
Кров ллється рікою. Вереск розлякує сусідських собак і кротів. Після нещадної січі доводиться одпоювати обох чистою, як сльоза немовляти, горілкою, настояною на мухоморах та поцвілих шкарпетках. А хіба у вас, шановні панянки,- не так?
- Чоловіче! - гукає до мене подружниця. - Іди, поколи полінця, треба зварити борщ.
А я в цей момент не міг відволіктися на буденщину, бо дописував віршатко про вічне кохання. Присвятив його, звично, дружині. Але за півгодини жінка не витримала, підскочила до мене та як крутане вухо!
Йой, мої чемні пані! Так стало боляче, що аж сльоза скоапнула на гарячий вірш про любов. І стало вельми образливо. Кажу:
- Я тобі присвяту пишу, а ти!!!
- А я хочу їсти! Задовбав ти мене вже своїми віршами! На голодний шлунок до мене не підходь, опусів своїх не декламуй та не залицяйся! Кохання не буде! Ти мене зрозумів?
Як побита собака, почалапав на кухню. Почав кришити капусту, чистити моркву та цибулю. І моя образа почала потроху щезати, оскільки запах свіжозвареного борщу забивав усі баки гніву, роздратуванню та спесивості.
А жінка обійняла мене ззаду, притулилася кріпко тим що треба і шепоче спрагло на вушко:
- Сашуню! Смаж гарненько заправку, але дивися, щоб не підгоріла.
А потім хап мене там де треба, цьом у лапате вухо,. Ще й застогнала так, що аж дрижаки тілом пішли.
Борщ я зварив, думав, що не закінчу цю богоугодну справу і до вечора. Бо поцілунки люблячої дружини доводили мене до сказу, відволікали, бентежили. Ну, не можна так нахраписто і наполегливо атакувати власного чоловіка.
А коли борщ зварився, я не витримав і здався. Що вона зі мною витворяла - не скажу. Бо і ви захочете мене покатувати. А я людина слабка, хирлява, піддатлива на любовні спокуси..
А увечері кохана скомандувала:
- Хочу гречаної каші!
І пішов я калапуцяти кашу. Тільки став готувати зажарку, а кохана вже всілася на мої плечі голяка і каже:
- Гречану кашу закінчиш готувати уночі, коли я спатиму. А зараз...
І отаке страхіття, дорогі панянки - щодня.
А хіба у вас не так?
10.06.2024р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-06-11 10:54:51
Переглядів сторінки твору 46
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.907 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.194 / 5.73)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.06.18 11:26
Автор у цю хвилину відсутній