Гарріо Сидорів - поезія це такий вимір, в якому можливо усе; хто зна, як було насправді і що хто кому казав; історію Варавви можна прочитати у Лагеквиста чи додумати самому; смисли є в усьому, навіть у їх відсутності, бо це процес доуявлення недоуявленого; НМСД пародіями на сайті і не пахне - цим словом прикриваються для обсмоктування шароварно-гидких непристойностей; псевдогумор, ідіотське замилування дурнуватими "сало-цицьки-горілка- кум з кумою-перепих" і читацьке - на тридцять два зуби - "адабрЯмс", дописи на кшталт "ух, по сто пятдесят" замість відгуку щодо самого тексту автора, самовихваляння з великими пшиками, усі-пусі-які-ж-ми-розумні-і-гарнющі;
ця болячка набирає обертів; таких лестощів і хвастощів на срамотну бездарну дурню ще не було; сайт відверто деградує і опускається до примітивних, інстинктивних, споживацьких плотьських випорожнень; в словах, написаних дітьми на асфальті з помилками, більше поезії, ніж у жалюгідних "зашістьорених" саморуйнівних рефлексіях; шлях в нікуди, в обнулення ідентичності; нівелювання гідності; енергетична підтримка содомського плану антихриста; дивує самовпевненість, з якими бездарності доводять самому собі (а підлабузкики підтакують) свою винятковість (тобто не реагують на критику, не дослухаються до зауважень, зросійщують українську мову, навязують шириньковий гумор і вульгарні смаки).
Хеві метал!

P.S. це не крик душі, не розумування, не грюкання дверима, не попередження про кінець Світа чи обявлення себе месією, не моралізаторство, ні голос того, хто заблукав у своїх тупих святотацтвах (як думає переважна більшість); це спостереження, що я бачу; мені байдужі і оцінювання, і те, що це все відбувається (зрештою "це краще, ніж колотися" - може ошелешити якийсь реабілітований початківець чи невиправний "рубаїст" (який нічого не тямить ні на Рубаї, ні на віршах) ; мої слова нічого не варті - бо вони мотлох у цьомі бедламі; тому, якщо хтось, від нічого робити, прочитає цей допис - хай не зважає - це рефлексія на тему "щось потрібно відповісти Гаррі, доки двоє старших у діда з бабою, менша дивиться телек, дружина в церкві, а на мене чекають помиті яблука в пластмасовій мисці, щоб їх покришили для соковижималки";
"О капитан мой капитан!" http://www.youtube.com/watch?v=O0yfGUgnTi0