Шановна Світлано, наберусь нахабності ще раз прокоментувати своє бачення Ваших віршів. По-перше банальність і простота - це не синоніми і як би простоту не осміювали, вона є основою багатьох творів, що уже стали класикою. По-друге, я не пропоную навмисне звужувати Ваш поетичний лексікон, а лиш не зловживати рідковживаними словами. На межі простого і оригінального балансує гармонія, а її відчувають усі, а не тільки такі, вибачте, як Ви і схожі на Вас. Наглядний приклад - Ваш останній вірш, на сторінці якого я пишу цей коментар. Читається легко, мелодійно, наповнений почуттями і серцем. Якщо моє, не надто фахове,
втручання у Ваш творчий процес Вам не до вподоби, я зрозумію. Всього найкращого.

Олександре, про "нахабність" тут не йдетьтся. Радити мені справді зайве, бо в кожного свої порадники. Є в мене людина, якій я довіряю). А ще: "Шукайте цензора в собі", цю пораду я почула давно). На ФБ нещодавно читала, що смак до поезії відбивається ще в школі. Не претендую на ролю найкращої поетки сучасності, але... писати просто таки не хочу.
Заходьте, читайте...)))
Ще раз дякую.

Гарно...

Дякую, Тамаро).

Я старалася). Дякую, Ірино.

Таки чудовий! Нічого зайвого, все доречно, глибоко, прозоро...