Так склалося, що наприкінці 90-х я повернулася до рідного села, в осиротілу батьківську хату, і залишилася там на два роки. Дорослий погляд на сільське буття, доповнений спогадами з дитинства, і надихнув мене на написання цього циклу, в основі якого – реальні події, сюжети. Змінені тільки імена. А, оскільки саме родзинкою дев’яностих стала неймовірна популярність заморських серіалів, над назвою довго думати не довелося.
Хтось, можливо, знову дорікне мені: мовляв, негоже кепкувати з мешканців села, їхня доля й так нелегка. Цей цикл – не насмішка, а добра іронія, так би мовити, «зсередини». Це зараз я знаю, що на два роки, а тоді думалося: назавжди. А окремі фрагменти - навіть з власного життя
Отож, не судіть строго.

Моїм односельцям не скажу якого села на Сумщині. Світлій пам’яті моїх батьків.