ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Український серіал

 Український серіал. Перша серія.
В колгоспі сталася халепа -
Пішов у прийми голова.
Нового десь узяти треба -
Нема сміливого... Дива!
Один узявся – не подужав,
А другий спробував – утік.
І де б знайшовся справді мужній
Розумний хвацький чоловік?
І тільки серій через двадцять
Як час наблизився до жнив,
Таки з’явилося начальство -
Колгосп на радощах ожив.
На пост призначили Лукерку,
Не з полохливого числа.
Ночами стерегти луцерку*
В колгоспнім полі почала.
Лукерка – справді мужня жінка,
Стоїть, як воїн у строю,
Бо косять всі, кому не ліньки,
Колгоспну пашу, як свою.
Ніяк до них не дійде мабуть,
Що то вони у себе крадуть.
А як узнали про сторожу,
То вже з косою в поле – зась!
Заговорила совість, може?
Як не було, то де взялась?

Ну що ж, вітаємо Лукерку,
Бо крадіїв перемогла,
Охороняла, наче беркут,
Одна, як перст, на півсела.

Але проґавила жнива…
Не вийшов з неї голова.
========================
*луцерка - так на Сумщині називають люцерну, багаторічну траву, що є гарним кормом для худоби.

(Далі буде)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-09-06 00:22:21
Переглядів сторінки твору 2247
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 08:14:39 ]
Дива, однак. А зазвичай бути головою бажаючих повно було. Бо це перша у черзі людина, котра могла собі дозволити діяти за правилом «Все колгоспне – все моє». У повоєнні часи ще не так було, бо таки були ті, хто щиро вірив у ідею, а потім «прихватизаторство» на вищіх рівнях стало практично правилом з подеякими виключеннями. Тому описана Вами, Валю, психологія, і набула розповсюдження, оскільки те колгоспне, котре селянин встигав «прихвазитувати», дійсно залишалось своїм, адже зараз вже тільки ідейним сліпоглухонімим невідомо, яка довга черга з великими ложками стояла у ті часи до будь-яких загальних «казанів». Власне, саме ці першочергові прихватизатори і встигли приватизувати собі владу і державне майно під час розвалу… Мабуть, в описаному Вами колгоспі все вже було приватизовано так, що з загального майна залишились тільки борги та люцерка в полі…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 10:44:03 ]
В описаний період бути головою означало величезну відповідальність. Це вже не ті часи, коли "Спасибо партии родной", треба було самим якось викручуватися. Перш ніж отримати привілеї, їх треба було здобути наполегливою працею.
А відносно крадіжок, то вкрасти у колгоспі вважалося не гріхом, а справою честі. Теж пережиток часів халяви. Поволі доходило до людей, "Що то вони у себе крадуть".
Дякую за перегляд чергової серії!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 08:23:14 ]
Трохи жаль, бо жіноча завзятість, зазвичай, так швидко не закінчується. Гарна серія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 10:41:03 ]
Дякую, Олександре!
І мені було жаль, бо прототип Лукерки - хороша порядна людина, та вона одна не могла охопити усе, отож і поступилася місцем більш вправним чоловікам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 14:43:25 ]
На мою скромну думку дилетанта, 4-стопний ямб - це якраз саме те, що найбільш яскраво підходить до жанру, обраного Вами. Він дійсно нагадує поему.
Я її порівняв би з цією (це теж поема):

"Гавріла бил прєкрасним мужем,
Гавріла жон своіх любіл".

Або:

"Гавріла ждал в засадє зайца.
Гавріла зайца подстрєліл".

Як ми бачимо, збігається віршовий розмір. І певною мірою - засоби художнього відображення. Щоправда, у Вашій поемі їх більше.
Мають місце метафори як художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі схожості або порівняння.
Наприклад:
"Охороняла, наче беркут".
Я розумію, що мається на увазі не просто беркут, а спеціальний підрозділ.
"Стоїть, як воїн, у строю".
На цьому приклади добігли кінця. Обмаль їх чи ні, визначити не можу, але схиляюсь до думки, що і обмаль, і ні. Іноді вистачає одного, щоб твір назавжди залишився у меморізах високої поезії.

У Вашому щось є і від "Тихого Дону" і "Піднятої цілини". Щоправда, вони прозаїчні. Але щось-таки, нмсдд, збігається :)

З повагою і без зайвих пристрастей,
Г.С.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-07 11:25:56 ]
Ого! Нагадали мені недалеку дебютну пору мого перебування на ПМ, коли добрі люди такими об'ємними коментарями вчили мене "уму-розуму", щоправда там все було ясно, як Божий день. А тут доведеться скористатися словником з "Езоповської мови":)
Ну а що ж я хотіла - планка підвищується, вимоги зростають. Ніхто не обіцяв, що буде легко:)
Хочу, щоправда, зазначити, що представлене мною "творіння", на відміну від багатьох інших, не претендує на роль високохудожнього твору. Це ж всього-навсього серіал, а не один з номінантів Каннського кінофестивалю. Ну лежить у мене в талмутах римований спогад про сільське життя-буття. Чому б ним і не поділитися з іншими?
Жив би Шолохов на межі 20-го і 21-го сторіч, напевне, мені було б менше клопоту. А так ось мушу відірватися від чергового засольного процесу моєї осінньої "консерваторії", аби пустити в ефір чергову серію.

(А хіба пристрасі бувають зайвими?:))
З повагою, Валентина Попелюшка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-07 11:57:38 ]
Від езопівської мови тут зовсім трішки:
- алюзія на "Гавриліаду". Теж поема, і досить прісна у обох значеннях (я маю на увазі "сіль"). Водночас, нмсдд, вона теж потішна. Від неї не нудить, а якщо нудить, то будь-кого іншого, але не мене;
- проявів іронії немає. Хіба що про меморіз. Хочемо ми того чи ні, а деяким історіям властиво забуватись, а деяким - ні. От "Гавриліада" не забулась :)
- про метафори теж писалось без натяків. Скільки їх було - стільки і перелічив.

Досить вдалі рими (чисто технічно) - це теж, хай не досить значна, але позитивна ознака якісності Вашого твору.

Трішки не зрозумів про прийми. А що, не можна голові колгоспу бути приймаком? Чи він пішов до іншої, позашлюбної жінки (коханки), а місцевий партійний осередок його позбавив звання члена КПРС і зняв з посади?

З побажаннями досягти наступних творчих висот,
Г.С.
P.S. Прісні оповідки залишаються прісними опвідками, до яких би поем вони б не зараховувались. Додайте образності, метафоричної оздоби etc - і я не ходитиму на Вашу сторінку, як на свято :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-07 11:59:42 ]
"Додайте образності, метафоричної оздоби etc - і я ходитиму на Вашу сторінку, як на свято". Так правильно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 17:10:42 ]
Про "Прийми" - переїхав в інший колгосп до нової дружини, звільнив вакансію.
Абсолютно без підтексту, я Вам вдячна. Завдяки таким читачам, маєш стимул для зростання.
Щоправда, шлях до свята лежить через кілька буднів. Та свято буде, обіцяю!