ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ісая Мирянин
2024.06.01 15:03
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну

Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.

Юрій Гундарєв
2024.06.01 09:22
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.

БЕТ

Знову лунає сирени набат -

Віктор Кучерук
2024.06.01 05:23
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.

Артур Курдіновський
2024.06.01 00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.

Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -

Ілахім Поет
2024.06.01 00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в

Влад Лиманець
2024.05.31 18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті

Світлана Пирогова
2024.05.31 10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.

Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,

Володимир Каразуб
2024.05.31 09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.

Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань

З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.

Найкраще не знати яким він насправді був.

Микола Соболь
2024.05.31 05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати

Віктор Кучерук
2024.05.31 05:24
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.

Артур Курдіновський
2024.05.31 00:10
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.

Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків

Ілахім Поет
2024.05.31 00:04
Він інший. Він - мачо. А я – звичайнісінький хлопець.
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.

У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд

Євген Федчук
2024.05.30 20:32
Зимова ніч спустилася на ліс.
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п

Микола Соболь
2024.05.30 14:08
Струмки шукають виходу із ринв,
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у

Володимир Каразуб
2024.05.30 09:40
Вам тут сподобається. На вибір багато міст.

Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.

До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,

Чи хтось із демократичної більшості.

Іван Потьомкін
2024.05.30 08:50
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 Ми хочемо жити...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-02-18 16:27:14
Переглядів сторінки твору 3122
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.034 / 5  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.860
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2023.02.09 12:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-02-18 17:30:15 ]
Дуже гарний вірш, Олександре! Мабуть, у всі епохи люди про щось подібне мріяли, але самі не дуже змінилися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-02-19 10:20:09 ]
Дякую, Олено. Ваша правда. Люди хочуть, щоб світ змінювався на краще, але без змін кожного це неможливо. Тому між бажаним і реальним - таки є різниця. Може щось станеться і щось зміниться у кожному...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-02-18 18:29:14 ]
Віддаю належне Вашим сподіванням на тлі безнастанного звиродніння людства і прямування його до самовбивства. Але... без ілюзій непросто жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-02-19 10:28:44 ]
Дякую,пане Іване. Люди завжди частково жили ілюзіями. Бо мають душу, розум, жагу гармонії... Життя заперечує одні ілюзії - виникають інші. Так, мабуть, легше сприймати невтішну реальність. А ті із нас, хто категорично заперечує нездійснення мрії і побажання, кепкує з них - це цинічні прагматики. Хіба нам потрібен цинічний світ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-02-18 21:55:20 ]
На цей раз гарненько вибудували причинно-наслідковий ланцюжок.
Якщо Ви не проти, то краще було б:
Тепер задушевну мелодію грає
в театрі Амура чуттєве кіно.

Порушена гармонія словосполучення. Парсек - це відстань, епоха - відрізок часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-02-19 10:42:57 ]
Дякую, Ігоре, за коментар. Ваші зауваги: 1. У мене тапер грає мелодію, у вас - кіно. Логічніше перше. 2. У віршах гармонія не стільки у точності фізичних понять, як в їх асоціативному поєднанні. Є вираз: відстань у стільки-то світлових років. Це ж нікого не напрягає? Усі розуміють, за що йдеться. І це фізична величина. А поетичний образ? Якщо є таке авторське сприйняття нездійсненного або практично недосяжного, то чому ні? Епоха - це теж відстань, тільки часова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-02-19 12:20:30 ]
Хочемо... Та запізно... Бо пройдена "точка незвороту"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-02-20 12:54:14 ]
Дякую, Серго. Але точка неповернення до чого? До первородного раю? Це надто наївно думати про це... Люди йдуть вперед. Але яка ціль? Себе знищити в майбутньому чи стати тією вищою расою гуманоїдів, яка житиме без війн і руйнацій? Хотілося би друге. Це як повернення у рай добра і світла, на на більш високому цивілізаційному рівні. Несерйозно все це виглядає, коли навкруги одні антиподи. Але чому і далі так повинно бути? Все тече, все змінюється і все може бути... з часом, через епохи пошуків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2016-02-20 12:17:29 ]
Дуже правдиво. Але світ такий, який має бути, щоб не зникли наші прагнення і надії, які штовхають нас все далі і далі у пізнанні світу, у пізнанні себе і своїх можливостей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-02-20 13:04:48 ]
Дякую, Галино. Цікава ваша думка - світ є таким, яким має бути... Це що, "договорняк" Бога і Сатани? Випробуємо людей, щоб вони стали кращими..., або зовсім оскотинились... Проблема в тому, що пізнання ще не гарантує мораль і безпечність. Світ пізнається умами окремих геніїв, а їсти і кохатися хочуть всі, а найбільш хижі ще й владарювати. Колись мало знали, але люди вели війни. Тепер знають набагато більше і війни стали більш масштабнішими і кровожерними. Можлива найвища точка пізнання наших можливостей дійсно стане точкою незвороту до простого існування, не кажучи за гармонію життя. Може так? А як воно буде, ніхто не знає...