ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,

Ярослав Чорногуз
2024.06.25 13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...

Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти

Леся Горова
2024.06.25 13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.

Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,

Борис Костиря
2024.06.25 11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча

Віктор Кучерук
2024.06.25 07:55
Озираючись на схід
Йду скоріш на захід,
Раз до підлості сусід
Має здавна нахил.
Споконвічно тягарем
Давить серце смута,
Бо не порівно берем,
Ділячи набуток.

Артур Курдіновський
2024.06.25 00:50
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.

Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!

Іван Потьомкін
2024.06.25 00:11
У мене набагато більше свят,
аніж у тих, хто живе од свята і до свята.
Адже за свято звик сприймать,
коли задумане здійснилось,
коли малятко усміхнулось,
коли відкрив нове ім’я,
коли у хор пташиний долучився,
як линyть звіддалік синівські голо

Володимир Каразуб
2024.06.24 21:08
В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н

Олександр Сушко
2024.06.24 19:52
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча,

Іван Низовий
2024.06.24 13:51
Виріс я у селі на Сулі,
Де черемха і вишня цвіли.
Крім села і моєї Сули,
Більш нічого не знав на землі.
Знав іще: в ясеновім гаю
Є сунична галява одна –
Там поховано матір мою
В рік війни, восени, в ясенах.

Світлана Пирогова
2024.06.24 11:21
Червоніло у літній купелі,
Ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
Дню крилатому трішки зухвало.

І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,

Леся Горова
2024.06.24 10:38
Ти про що, лелеко, стукотиш

Ти про що, лелеко, стукотиш?
Пісня з теплим дощепадом схожа,
Скочуються звуки у шпориш,
Сіється зерном надії кожен.

Щедро обсипаєш зверху дім,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Віталія Палій (1965) / Критика | Аналітика

 Пророцтво Нострадамуса про Україну та її мову

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2016-05-30 15:02:48
Переглядів сторінки твору 7633
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.878 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.863 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Наша міфологія, аналітика
Автор востаннє на сайті 2020.11.26 08:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-05-30 18:18:38 ]
Цікавий екскурс у колиску цивілізації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-05-31 07:18:35 ]
Дякую, що прочитали!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-05-31 01:32:16 ]
Наведені аргументи додають оптимізму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-05-31 07:21:21 ]
Все - до ліпшого, навіть, якщо так не виглядає. Якщо люди свідомі. Дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-05-31 08:13:15 ]
Дуже цікаво і пізнавально. Тепер ще більше пишаюсь рідною мовою)
До речі, нещодавно мені прийшла така думка - всі наші нинішні біди від того, що ми не називаємо речі своїми іменами. Дуже багато брехні, лукавства у всіх аспектах... на всіх рівнях...
Дякую за статтю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-06-03 08:02:45 ]
Так. Називаймо речі своїми іменами. І то з найвищого рівня, який охоплює повноту поглядів.) Брехня, убрана в шати - лукава брехня. Бо люди більше бачать очима, ніж розумом. Дякую!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2016-06-28 16:26:35 ]
Дуже цікава тема, пані Анно. Але, не можливо вивчати мову у відриві від вивчення традицій і віри наших предків, творців цієї мови. Знаю, що багатьом це не сподобається, але як можна вивчати і любити свою мову і не знати своєї віри. Адже Ви самі пишете, що все це різнобарв'я формувалось за 40 - 2 тисячоліття до Христа. А таку МОВУ можна було створити тільки у праведній вірі. То що ж то була за віра? Що ми про неї знаємо. І як сталось, що відреклися і віримо у чужорідні речі. Відомо, що аж так забули свою віру на наших землях недавно, біля 2-3 віків. У вимірі життя народу - відреклися, ще й треті півні не проспівали. Добре, хоч обряди де-які зберегли на Різдво, Великдень і Купала. Певне то були найзначущі свята у РОДІ. Але й ці обряди зараз перетворюють на якесь мило. Як от мак і коноплі з яких українці жили і ще до середини 20 століття й не думали створювати з них дурман. Тож бо, давня віра... Чи вернеться вона народу?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-07-04 12:24:48 ]
"Не на обряди треба звертати увагу, а на глибоку внутрішню суть" - згодна з Вами. Не на обряди, не на символи, не на фетиші, а таки на суть. Ніхто не каже зневажати зовнішні прояви, але потрібно стежити, щоб основа не була похована під тими символами. Приємно читати Вашу аналітику. І цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-07-04 17:30:39 ]
Ваш коментар болить запитанням, Галино. Справді, наша мова і сила та висота праведності вірувань наших предків прийшли до нас, за історичними мірками, приблизно в один і той самий час. Потужний розвиток культури нашої цивілізації почався саме з територій, які завжди належали Україні, і які й нині їй належать (у дуже урізаному вигляді) в часі пізнього палеоліту, пізнього кам яного віку. А потужна духовність проявила себе у країні аріїв. Брахмани - праведники і святі цього періоду, у нашому народі існували і після прийняття християнства (стаття Михайла Хавлюка "Рахманський великдень). Ці праведники уже на той час мали рівень християнських старців, святих (може, не всі, але харизматичні дари волхвів, сивіл і козаків передалися саме від них). Їх провідна лінія була дуже сильною, і це, через релігію, впливало і на народ. Одначе прадавні українці жили у своєму часі, стикалися з іншими народами, виносили свою культуру і привносили іншу. Важлива не форма, в яку одягалася та наша давня релігія, а суть, яку вона несла. А несла вона дуже високу суть, саме тому Русь легко прийняла християнство, глибинне християнство. Те, що нам розказують про те, що народ плакав за бовваном Перуна чи Велеса, який плив Дніпром, то це правда, але це - зовнішні форми. Будь-хто, глибоко віруючий, так би зробив. Важливо ставлення до добра і зла. На той час людям були потрібні такі форми для викладення постулатів віри, нині - інші, важлива суть. Повернення до старої віри - необгрунтована ретроспекція. В народі кажуть - згадала баба, як дівкою була, і заміж захотіла. Важливо те, які плоди принесе віра. А духовні плоди народу нікуди не діваються, вони передаються поколіннями. Цей високий потенціал нині у нас є. Не на обряди треба звертати увагу, а на глибоку внутрішню суть. До речі, наш тризуб - символ, який визначає ставлення до духовних вірувань. Те, що у нього вкладено - і сьогодні актуально не тільки для українців, а і для людства загалом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2016-07-11 19:48:11 ]
Не можу з Вами сперечатись, пані Анно, Ви, певно, професійний історик, я ж - ні, любитель. Але ж я говорю про те, що саме через збережені обряди наші попередники, а тепер і ми, передаємо наступним поколінням знання про глибокі вірування і традиції наших прапредків, не зважаючи на нову віру. Вам добре відомо, що церква змушена була перенести велику кількість церковних свят на ті дати, які були язичницькими святами наших прадідів, щоб долучити людей до церкви, бо вони її не сприймали довгі століття і тим самим змусити відректися від свого святого. І то не вважалось за гріх. І ще й сьогодні, до прикладу, не йдуть на Івана Крестителя, а святкують Івана Купала, хоча й не знають вже, що то за свято, чому його святкують саме так, яку суть несло це свято. І таких свят багато, якщо не всі. Я не про важливість обрядів, а важливість їх збереження і вивчення їх сутності, про те, чого ми не знаємо і чого не хочемо знати, при цьому заглиблюємось в історію на віки, а правду ділимо навпіл, як нам захочеться, чи як нам зручно: мову будемо досліджувати за 40 тисяч років, а віру - тільки від Хреста....
Я ж не кажу, що її треба приймати зараз, ту стару віру. А про те, що її треба дослідити і вивчити. Це ж історичний артефакт і до нього не можна ставитись, як до непортребу. Чи може це знання завадить Христовій вірі?? Адже вивчені старі грецькі вірування і єгипетські та й інші, віддають шану східним віруванням. Це стало всесвітнім надбанням!!!
А наші прадавні вірування - табу??? От про що я писала.
Чи ми боїмося подивитись правді в очі? Чи за це нас хтось осудить??? Чи ми зрадимо нового Бога???
Або вивчати історію усебічно, або наших предків не існувало до прийняття Християнства. Треба визначатись.
Можливо, я різка, але істина народжується у сумнівах і завдяки дослідженням. Не зупиняйтесь у півтонах і Вам подякують наступні покоління.
З повагою,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-07-04 13:24:08 ]
хм. історики традиційно вважають, що слово борисфен не має давньогрецького походження, а є спотвореним від Березань - тобто, острова, де була заснована власне перша колонія, яка так і звалась - Борисфен


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-07-04 19:20:07 ]
Якщо назва Березан історично підтверджена, то чому не могло би бути і те, й інше? Тим більше, що на цьому приморському острові точно віяли і теплі, і холодні вітри.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-07-04 17:27:03 ]
Ларисо, дякую за відгук! І я згодна з Вами. Обряди мають значення, але це - форма вираження суті. А у символі і є закладена суть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-08-04 14:16:15 ]
Ваше прагнення, Галино, вивчити наші стародавні вірування подібне до мого. Звичайно, що треба досліджувати. У вивченні релігії найважливіше значення має ставлення до добра і зла. Здається, наша старовинна релігія була особливо високодуховною. А втім, треба досліджувати ). Але досліджуйте і християнство, для порівняння. Сприйняття поверхневе, без глибинного езотеричного змісту, є ворогом високих вірувань. А якщо релігія не є високодуховною, то поверхневе сприйняття їй на руку.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-03-27 03:32:56 ]
Чудовий аналіз з галузі етимології української мови. Захоплюючий матеріал, потрібний сьогодні як ніколи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2017-04-30 18:41:39 ]
Дякую.