І я Вам вдячний, що розумієте актуальні проблеми людського співіснування.

Ярославе, поети або індивідууми, які хочуть називатися ними, ніколи не були на боці істини в останній інстанції, але вони завжди у пошуках правди і в цьому відношенні я нічим від Вас не відрізняюсь, наприклад, в розумінні суті сучасного московського православ'я, войовничого комунізму чи атеїзму, що аж ніяк не можна назвати інакше як фанатизмом, сатанізмом і поганством. На вівтар християнства покладено не менше жертв, ніж на капища язичництва, але це говорить тільки про слабкість людської природи і в духовному, і в пантеїстичному світах. І, якщо мій життєвий досвід на кожному кроці показує мені, що явища фізичного світу, в якому ми всі однакові, найкраще пояснює теорія християнської любові, то чому я повинен озиратись на апологетів, які розколюють суспільство на додаткові секти, а не намагаються об'єднувати його навколо однієї справедливої ідеї і, відповідно, єдиної віри в добро та істину?

Ви, Ігоре, поганите словом вірування наших пращурів, які жили в народі щонайменше 10 тисяч років, ми всі є неусвідомленими язичниками, і оці вічові Майдани - це є вияви його, це не псевдохристиянська любов, де любіте своїх ворогів, кидайте батьків своїх і йдіть за Ісусом! В язичництві люди не раби Божі, а молодші брати Богів, і Боги тримають руки на ралах наших ("Велесова книга") Ви словом поганите віру наших предків, без звичаїв якої ми ніколи не побудуємо справедливе суспільство, прикладом якого є "Захар Беркут" Івана Франка, коли обирається народом найкращий його представник, мудро править ним, робить усе для його для блага, а у скрутні часи монголо-татарської навали робить усе, аби порятувати свій народ і навіть свого сина посилає на смерть заради загального блага. Чи роблять таке сучасні вожді-християни? Та ні, тільки посилають на фронт гинути найкращих, а самі брехнею і облудою висисають останні крихти з народу. Ось що мені показує мій життєвий досвід. "Наробив ти, Христе, лиха...! - писав великий Тарас, Іван Франко розвінчав брехливу Біблію у книзі "Сотворення світу", за що попи довели його до смерті. Леся Українка писала, що "ніщо так не вбиває душу, як оте МЕРТВОДУХЕ (виділення моє) християнство". Найбільші пророки нації це розуміли, і я йтиму за справжніми пророками, а не лжепророками "ПМу," які тут своїми напівнедошліфованими віршами намагаються повчати і вести в глухий кут і влаштувати середньовічне полювання на відьом. Та хай стережуться, щоб зуби не поламати. А щодо об"єднання суспільства, то вже і дурному ясно, що треба об"єднуватися за нацією найперше, а питання віри вирішувати у мирні часи. Але ж ми від Путіна тільки по-дурному, по-християнськи відбиваємося. Так він і далі нас тіснитиме, поки все не відбере. Коли ж послухаємо Перуна і Арея і викинемо загарбників зі своєї землі і оберемо достойних вождів, таких, як Захар Беркут?! Поки що свій "Беркут" не спроможемося засудити, який нищив майданівців.
Якщо не вмієте вести поетичну дискусію, то я підкажу, як це робиться. Показуйте своїми творами, що є доброго у Вашій вірі і намагайтеся переконати в цьому читача. І не плюйте на іншу віру, особливо українську, істинно національну, бо тим самим Ви плюєте на себе і втрачаєте стрімко свій авторитет. І менше пишіть, а більше шліфуйте свої твори - це Вам моя добра порада, від майстра - майстру.

Сергію, хто мене вже тільки не блокував і не ігнорував, а мені від цього ні холодно, ні жарко. Зрозуміти ближнього, і виправити власні помилки – набагато важливіше. Жаль, звичайно, коли амбіції у декого іноді зашкалюють.

Видющому народному філософу завжди зрозуміло те, що сліпому не до тями.

Персонально я нікого не ображав, інакше поетичні мечі представників бідь-якої іншої нехристиянської віри, яких і крім Вас вистачає, уже зблиснули б над моєю головою не менш гостро ніж Ваш, Ярославе. Я дуже хотів, але уже не буду виривати того меча чи лопати із Ваших рук.

Підтримую Вашу думку так само як Ви підтримуєте моє толерантне, а не войовниче у даному випадку слово.

Розсудлива людина не обов'язково повинна бути поетом, щоб іноді послужити справедливим третейським суддею. Дякую Вам, Галино.