ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Калина (1964) / Вірші

 Завіруха




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-01-12 09:57:27
Переглядів сторінки твору 1107
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.587 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.587 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.16 23:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-01-12 15:24:50 ]
сніги тричі повтор
двічі в кінці рядка
є синоніми
запрягай ти
запрягай надшвидкого
попЕреду наголос отакий
в незмозі не в змозі наче чіткіше
ми у даль
ген у даль


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-01-12 16:06:07 ]
ЗавірУха - це, здається, білоруською мовою так це слово пишеться. Так, принаймні, співають "Вераси" однойменну свою пісню. А українською мовою буде завірЮха - так дає словник української мови.
Знаю бандуристку Ольгу Калину з Черкас, учасницю найкращого бандурного жіночого тріо бандуристок в Україні, яке років 30 радувало нас своїм мистецтвом разом з Лідією Глотовою та Людмилою Зайнчківською, якщо не переплутав прізвища, даруйте. Це не Ви часом?
Віку вона приблизно Вашого.
Є здібності до поезії. Прислухайтесь до порад колег, тут можна вішліфувати майстерність.
Наголос НЕхай - можна шляхом інверсії - зміни порядку слів - поставити на місце - Хай же віхола нас доганя. Намагайтесь більш Образно висловлювати бачене, не просто заримовувати рядки.
З побажаннями творчої наснаги -
колега по перу чи подвійний колега і по бандурі - не знаю...
Ярослав


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-13 04:59:08 ]
" Розляглися сніги, глянь в снігу, білі сніги" - неприпустимі повтори. Один раз, максимум два. Але двічі в одній строфі однозначно не можна.
Окрім того в суміжних словах багато сичання "розляглисЯ сНІги проСИнайся". Два дієслова з однаковими закінчення ідуть майже поспіль. Це не дуже зер гут. Можна розвести такі слова подалі. Наприклад " розляглися пухнасті сніги", "огорнулись діброви в сніги" тощо.

"Запрягай ти" - тут не потрібен займенник ти, оскільки дієслово і так вказує про кого тут ідеться. Можна просто написати "Запрягаймо" або "Запрягай но". Звереіть увагу на семантичний казус : якщо сніги нездоланні, то навішо запрягати коня і мучати скотину? Давайте подумаємо: " Мчать як вітер мальовані сани, ззаду віхола нас підганя". Десь так. І наголоси неправильні заодно мухобойкою повбиваємо.

Обережніше з пустопорожніми словами наче, неначе, мовби, немовби, либонь. Використовуйте дозовано. Прямі порівняння як і дієслівна рима - ознаки низької майстерності в сучасній поезії.
"Глянь в снігу" - ньвсн - кошмарний збіг приголосних. Треба випрозорити.
"НЕхай віхола нас доганя". Наголос так читається. Напишіть " А хурделиця хай доганя"".
" Промчимо ми..."- треба позбутися зайвого займенника ми. Якщо промчимо, то ясно що ми. Випрозорюйте. Краще написати цікавий прикметник. "Промчимо по життєвій дорозі" - щось таке. 'і взагалі чому це не взмозі вітер обігнати? Сумно якось. Давайте перепишемо.
"Промчимо по життєвій дорозі
(Многотрудні шляхи до мети).
Хай вітрець обпікає морозом,
Сани в небі малюють сліди."
Щось таке. З повагою, Олександр