Дякую, Мирославе.
Давно те все було, хто зна. В нас на очах подii стаються i то не годнi побачити все.

Думала про велику лiтеру в "ти". Спиняэ поки те, що до Христа у цьому вiршi звертаэться батько небесний. Поки залишаю питання вiдкритим.
Чомусь побачила даню iсторiю саме так. Батьки настiльки зайнятi величними проблемами, що перестають чути своiх дiтей. I тi обирають iнодi неймовiрнi шляхи, щоб достукатись до батькiв. Але навiть пройшовши через муки не втрачають любовi.

Любо,сльози маю. Думала, що образила Вас i що бiльше не прийдете. Пробачте.

Я ніколи не ображаюсь на жодні коментарі)

Щодо цього тексту, то знаючи тепер Ваш задум, мушу сказати, що його не видно читачеві з перших рядків - не видно, що це звертання Батька до Сина. Можливо, варто починати вірш як з прямої мови, щоб було ясно, що це свого роду діалог.

- Свій шлях обирав ти сам,
і хрест – вибір також твій.
То, дивлячись в небеса,
кому ти і що довів?
Чому, зрозуміти дай,
ти любиш усіх людей?
Вони знапастили рай!!!

Але сам контекст залишається сумнівним: Отець (Бог) навряд чи має потребу ставити ці всі запитання. Він знає більше ніж ми з Вами, більше ніж всі разом взяті. Він знає ВСЕ.

Ось такі роздуми навіюють Ваші рядки, Ларисо.
Чому і в останній день,
скривавлений, в наготі,
прощаєш їм цей содом?!

Ну так, вкiнцi лапки поставила, а напочатку нi, дякую за зауваження, виправила.
А вiдносно того, що Вiн знаэ все... знаэте, Любо, якщо вже руйнувати клiтки, то всi)

А я й не подумала. Дiйсно. Дякую за це вiдкриття.
Правда, в цей ракурс трохи не вписуэться "зрозумiти дай" i, можливо, вiдповiдь в останньому рядку, але все одно такий погляд заслуговуэ уваги.
Не все однозначно було i буде. Але статика - то смерть, тому краще йти далi, хай навiть i щодня питаючи себе "чому" i "кому ти i що..."

Так, я теж цей нюанс у тому рядку зауважила. І якби тут якось поправити, було б чудово.

А отут можна так -
То, дивлячись в небеса, = Вдивляючись у небеса,

Тiльки що навiть виправила на "вдивляючись", але повернула попереднiй варiант. Точнiший вiн по сутi.
Але Свiтлана права - треба ще працювати над цим вiршем. По свiжому не хочу це робити. Сама повинна зрозумiти те, що народилося пiдсвiдомо.
Якось Таня Яровицина сказала менi, "обрiзаючи - не зарiж".Iз тоi ж серii "Лучшее враг хорошего") Тому працюю над своiми творами строго, але бережливо.

Вiдносно мого "знапастив", то наголос там наче вказаний Вами. Я тiльки сумнiвалась у "зна" замiсть "зана".

Так, Свiтлано, згодна з Вами, що "дивлячись в небеса" занадто густий рядок. Але поки не знаю, як змiнти його, щоб дати саме цю суть. Бо говорю у вiршi про погляд, звернений до неба на протязi всього життя, а не в хвилини розп*яття.
"В ефiр" до цього вiрша не можу взяти, ну не пасуэ це слово до теми. Воно зовсiм з iншого вимiру.

Свiтлано, менi так шкода, що дивилась на Вас ранiше не тим поглядом. Ви повиннi почути моэ сьогоднiшнэ каяття. Вдячна Вам за все.