Якщо новий автор приходить з іншого літературного ресурсу, а його на цьому не носять на руках, то частково можна визначити, що і як там, за межами ПМ. Там, де його носили або щонайменше не бачили недоліків у його літературному здобутку. Де не було критики, а були «лайки».
Це я про рівень читацького сприйняття.
Про рівень авторського сприйняття писати не буду, бо всім відомо, що самому любити себе зазвичай зовсім неважко. Про себе улюбленого писалося багато як про явище. І автори, які саме себе оцінять, мало цікавлячись бодай якоюсь мінімально відчутною критикою. Такі ж існують.
Щодо ПМ, то певна федералізація відбулась. Вона навряд чи передбачалася, але свою роль відіграв, певно, менталітет. Федералізація або розмежування виникло, і мені про них нецікаво писати. Виникли певні вищі оціночні школи поряд з нижчими. Як є – так є.
Для нового читача, певно, це візуально вагомо, а для мене – ні. Тому і набрався сміливості залишити свій коментар подібної тематики. Мені нецікаво ні читати, ні бачити тих віршів.
Не мій рівень.
Правила оцінювання виникли давно. Я колись вже надавав місцеву адресу.
І я згодний з положеннями цих правил. Автор творчо зростає – і отримує вищий бал. Вищий за попередній. Зупинився – то й на здоров’я. Пише одне і те ж, одного ж рівня, хіба що з лібраціями, то можна якось на це арифметично натякнути. І нічого страшного. Інфляція теж відбулася. Аматор може мати 5,5. Бозна-за які вірші. І автор поетично вищого рівня теж має таку ж оцінку. 5,25 – вже не оцінка.

Я не маю часу на широку дискусію і бажання – теж. Я висвітлив своє бачення і вирішив, що «пиріжки» мене вдовольняють, і сам сайт – також.
Його проблеми ми бачимо самі.

Дякую за увагу,
Ю. С.