Мабуть треба закінчувати цю тему, бо окрім болю такі спогади з собою нічого не приносять. Коли я у 2000 році не поступив до університету мені порадили здобути робочу спеціальність. Я пішов інакшим шляхом, а от мій друг пішов шляхом робітника і тихо спився від реалій життя описаних у поемі.

Тому або тій хто залишив мені відмітку "погано" на поему. Нагадую що за правилами сайту ви маєте обґрунтувати низький бал коментарем. Якщо ви маєте претензії до стилю поеми, то вона написана лібровіршем. Коли ж у вас є питання до змісту, то мушу вам сказати що тут немає жодного фейку, все описане у "Біографічних пейзажах" мало місце насправді.

це взагалі не поема

імовірно, заявка на поему, якби Ви ще знали що Ви творите, для чого, навіщо

Я прекрасно розумію навіщо я створив. Я показав ту "Соацеру" в якій ми жили напередодні війни. Ви знаєте, що таке Соацера, бо знайомі з творчістю "червоного графа" Олексія Толстого. В Соацери не було майбутнього, бо вона була розрахована тільки на найбагатших. Герой "Біографічних пейзажів" працює підсобним робітником на аглофабриці металургійного підприємства
Ви маєте уявлення що таке аглофабрика і наскільки вона брудна? Як люди котрі працюють там упродовж трьох - п'яти років отримують силікоз легенів, який передчасно зводить їх у могилу. Далі. Там йде натяк на рейдерську війну на заводі, очевидцем якої я був. Ви ніде не знайдете повідомлень про це у газетах, бо в місті боялись про це говорити. Ніде не говориться також про те що людина із низьким заробітком приречена животіти на самоті. Українське суспільство соціально несправедливе і при цьому я бачу дуже мало творів які описують життя простої людини в умовах провінції, могоміста яке переживає кризу розпаду індустріального суспільства, з якого ми так і не вийшли.

Можливо, але я створював і довші тексти. Наприклад, "Дорога крізь ніч" над якою я працював більше десяти років, починаючи ще за Ющенка, а закінчивши вже за Зеленського або "Скіфська війна". Однак мова не про те, а знов-таки про те що Майдан 2014-го ("Везувій") був не випадковістю, а закономірністю. Тим більше що чимало людей його передбачили і серед них був і я. Власною персоною. Я здається про це вже десь писав. Тут не треба було бути Мішелем де Нострадамусом. Вистачало тільки вміти досліджувати причинно-наслідкові зв'язки.

Фахівці одного з цифрових підрозділів sub-порталу "пиріжкарень" з'ясували, що Ваша публікація отримала оцінку 5.25, достатню для того, щоби і Ваші наступні мали можливість з'являтись перед читачами.
Ви нею не скористались. Термін дії оцінки, скоріше за все, добіг кінця, і вона, як ми бачимо, зникла.
Оцінок "Пиріжкарня Асорті" не виставляє, а консультації в деяких випадках надає.

Дата. Підписи.