Гарно! Світлі слова світлої душі. Де ви берете сили?

на цей раз із римами все в порядку, молодець!

Особливо сподобалась за смисловим зарядом остання строфа, хоч можна було, заради справедливості, поставити епіграфом ці слова Ніцше і згадати автора незлим, тихим словом.

Але є одне місце у вірші, яке мене особисто коробить. Поверхневі люди, пересічні читачі можуть не звернути на це увагу, але ж я, перепрошую, не з таких.

"Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя."

Це якийсь каламбур, чи що?
"Ветхий завіт" має лише одне значення, і все. Без усіляких варіантів. І він уже написаний. Далі пояснювати?

Сердечно дякую, дорога Редакція майстерень, за слушні поради. "Пером не дописана ще передмова до ветхозавітної книги життя" — це не про Біблію, а про мене. Стосовно фрази Нітше, то, можливо, дійсно потрібно подумати, чи варто залишити, чи щось міняти, бо хоча обман звучить більш м'яко, але не передає суті. Вбивство і обман, як небо і земля. Ось і разаз стріляють у Києві. Так бахкає, що вікна тремтять. Тому і думи згорьовані і серце не на місті. Дай Боже, нам спокою в душі та миру.

Фраза із книги Ніцше «Сутінки ідолів» (1888 рік), розділ «Максими та стріли» (афоризм №8). Оригіналом німецькою мовою це звучить так: «Aus der Kriegsschule des Lebens – Was mich nicht umbringt, macht mich stärker» («Із воєнної школи життя: що мене не вбиває, робить мене сильнішим»).
Ідею «випробування болем» Ніцше міг запозичити або переосмислити з кількох раніших джерел:
1. Найближче до цієї думки підійшли давньоримські стоїки, особливо Сенека. У своєму трактаті «Про провидіння» Сенека писав, що труднощі – це можливість проявити мужність. Його відома концепція полягала в тому, що боги посилають випробування лише тим, кого люблять і хочуть загартувати. Стоїки вважали, що без перешкод людина не може пізнати власну силу.
2. Вплив Йоганна Вольфганга фон Гете. Літературознавці часто зазначають, що на стиль та мислення Ніцше колосальний вплив мав Гете. У драмі Гете «Торквато Тассо» є схожа за духом теза: людина в біді дізнається, на що вона здатна. Гете також активно розвивав ідею «метаморфози» та самовдосконалення через подолання криз, що стало базою для теорії Ніцше про «надлюдину»
3. Християнська традиція (яку Ніцше критикував, але знав) Попри те, що Ніцше був затятим критиком християнства, сама концепція «росту через страждання» глибоко вкорінена в Біблії. Наприклад, у Посланні до Римлян (5:3-4): «...утиски приносять терпіння, а терпіння – досвід, а досвід – надію».
Ніцше прибрав із цієї ідеї релігійний та суто моральний підтекст. Стоїки терпіли долю, християни бачили в цьому Божу волю, а Ніцше заявив, що людина сама є творцем своєї сили. Він перетворив довгі філософські трактування на радикальний афоризм («Із воєнної школи життя...»), який став своєрідним маніфестом індивідуалізму.
4. У збірці Е. Т. А. Гофмана «Phantasiestuecke In Callots Manier» є наступний пасаж: «Glaube mir, irgend eine übernatürliche, schreckliche Erscheinung im Leben wirkt wie ein starker elektrischer Schlag, der den Körper, der ihm nicht zu widerstehen vermag, zerstört, den kräftigen aber, der ihn aushält, mit neuer Kraft stählt» («Повір мені, будь-яке надприродне, жахливе явище в житті діє як потужний електричний удар, який руйнує тіло, що не може йому протистояти, але сильне [тіло], яке витримує його, загартовує новою силою»), написано, вірогідно, на початку 1814 року.