ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Пробач

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-09-09 13:21:30
Переглядів сторінки твору 850
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.635 / 6.27)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.715 / 6.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.15 20:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Руденко (М.К./М.К.) [ 2026-09-09 15:03:54 ]
Гарно! Світлі слова світлої душі. Де ви берете сили?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-09-10 01:09:17 ]
Сердечно дякую, Вячеславе, за добрі слова! Не важко писати, коли вірші падають з неба!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-09-09 15:13:16 ]
на цей раз із римами все в порядку, молодець!

Особливо сподобалась за смисловим зарядом остання строфа, хоч можна було, заради справедливості, поставити епіграфом ці слова Ніцше і згадати автора незлим, тихим словом.

Але є одне місце у вірші, яке мене особисто коробить. Поверхневі люди, пересічні читачі можуть не звернути на це увагу, але ж я, перепрошую, не з таких.

"Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя."

Це якийсь каламбур, чи що?
"Ветхий завіт" має лише одне значення, і все. Без усіляких варіантів. І він уже написаний. Далі пояснювати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-09-10 01:13:39 ]
Дякую, Коко! Біблію трактують по-різному, а я ще не розібралася досконало у ній, тому написала образно, що не написана ще передмова до ветхозавітної книги життя. Що ж тут не зрозуміло?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-09-10 12:16:01 ]
Так, Біблію трактують по-різному, це беззаперечно :)
Але вона ВЖЕ написана, незалежно від того, хто і як її трактує.

Ну уявіть собі, що ви написали вірша, а я беру і пишу його продовження, не запитавши у вас дозволу. Це приблизно так, якби хтось сьогодні почав писати передмову до Вітхого Завіту.

Ну і ще одна обставина. Якби ці два рядки існували ізольовано, самі по собі, то і Бог з ними. Мало що хтось може написати.
Але ж це є частиною Вашого вірша, і ці два рядки сприймаються в контексті Вашого вірша, а не ізольовано. І вони кидають тінь на решту тексту, і ця тінь (я не буду надто заглиблюватися в її опис) недоречна.


В принципі, така метафора (що Хтось буде сьогодні писати передмову до Вітхого Завіту) насправді дуже потужна (без іронії), але ж вона не вписується у контекст решти вірша.
Це приблизно як прийти на виставу в Оперний театр у домашньому халаті і капцях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-09-10 12:34:23 ]
най...(смішніше, дивніше, неприємніше, трагічніше тощо), що у Вітхому Завіті немає "Книги Життя" як такої, а є "Книга Буття", це якщо структурно. І навіть поняття такого практично немає, за 1-2 винятками.

Зате словосполучення і поняття "книга життя" часто зустрічається у Новому Завіті.

Що ж робити?
Просто потрібно слово "вітхозавітної" замінити на щось інше. Тільки не на "новозавітної" :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2026-09-11 09:07:01 ]
З цікавістю прочитав, на коротку мить відірвавшись від доказовості різних фізмат теорій, і ось що дуже важливого помітив у, як завжди, теплих і душевних (не те, що ці фізмат теорії!) рядках Тетяни.
1. "До ветхозавітної книги життя" - це зовсім не про біблію, а про справді ветхозавітні речі, явища, що на відміну від загалом біблії (що звідти теж чимало позичила, щоправда, не заради життя), тісно повязані з "книгою життя". А життя і буття - не одне й те саме. Бо живу, це таки не перебуваю...
2. І ще одне - відомий вислів Ніцше остаточно падає зі своїх надуманих п'єдесталів, коли задумуєшся про адекватне (без строгого повтору) вписування його в чудову Тетянину поетичність (яка, звісно, за своєю м'якістю аж ніяк не збирається сперечатися з нашою авторською чоловічою твердістю, в тому числі й від Ніцше.)
Тож цими думками я поглянув на:
"І спокій такий, хоч з оливою змішуй
згорьовані думи у тиші дзвінкій.
Все, що не вбиває, нас робить сильнішим,
розпуку стирає із кінчиків вій."

Тут саме до "спокою" і прикладається це - "Все, що не вбиває нас - робить сильнішим..."
І я спершу для себе зауважив, що з одного кореню зла оте - "вбиває" - цілком однорідне із "обманює".
Вяжемо до "спокою" і отримуємо помякшене і вже не як жорстке повторення
"І спокій такий, хоч з оливою змішуй
згорьовані думи у тиші дзвінкій.
Бо, що не обманює - робить сильнішим,
розпуку стирає із кінчиків вій."

Отже ми змінюємо заперечення "не вбиває" на "не обманює", знімаючи напруження "Все, що не вбиває".
Залишається тільки отрутна оманливість в робитися
"сильнішим" - та хіба це "сильнішим" не умаляється часом і дуже швидко??). То що тоді не умаляється часом? Напевно таки справжність життя. Тому мені особисто подумалося про "живішим", якщо вже йшлося про книгу життя, або щось близьке до внутрішнього розвою).
Тому, відходячи геть від Ніцше, йдемо до життя, бо саме життя і в кожній вашій поезії, Тетяно!

Тож суто для себе я побачив у кінці таки таке:
"І спокій такий, хоч з оливою змішуй
всамотнені думи у тиші дзвінкій.
Бо, що не обманює - робить живішим,
розпуку стираючи з кінчиків вій."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-09-11 09:45:31 ]
Сердечно дякую, дорога Редакція майстерень, за слушні поради. "Пером не дописана ще передмова до ветхозавітної книги життя" — це не про Біблію, а про мене. Стосовно фрази Нітше, то, можливо, дійсно потрібно подумати, чи варто залишити, чи щось міняти, бо хоча обман звучить більш м'яко, але не передає суті. Вбивство і обман, як небо і земля. Ось і разаз стріляють у Києві. Так бахкає, що вікна тремтять. Тому і думи згорьовані і серце не на місті. Дай Боже, нам спокою в душі та миру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2026-09-11 14:03:18 ]
На жаль, Тетяно, - "обман" - це головна основа будь-якого вбивства. Візьміть, для прикладу, хоча б той самий рак, та будь-яка хвороба чи підстава, чи неприродний смертний випадок - завжди виростають з обману, із мли, яких чимало. Можу довести це аж до рівня фундаментальних польових структур... (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-09-11 11:19:01 ]



Фраза із книги Ніцше «Сутінки ідолів» (1888 рік), розділ «Максими та стріли» (афоризм №8). Оригіналом німецькою мовою це звучить так: «Aus der Kriegsschule des Lebens – Was mich nicht umbringt, macht mich stärker» («Із воєнної школи життя: що мене не вбиває, робить мене сильнішим»).
Ідею «випробування болем» Ніцше міг запозичити або переосмислити з кількох раніших джерел:
1. Найближче до цієї думки підійшли давньоримські стоїки, особливо Сенека. У своєму трактаті «Про провидіння» Сенека писав, що труднощі – це можливість проявити мужність. Його відома концепція полягала в тому, що боги посилають випробування лише тим, кого люблять і хочуть загартувати. Стоїки вважали, що без перешкод людина не може пізнати власну силу.
2. Вплив Йоганна Вольфганга фон Гете. Літературознавці часто зазначають, що на стиль та мислення Ніцше колосальний вплив мав Гете. У драмі Гете «Торквато Тассо» є схожа за духом теза: людина в біді дізнається, на що вона здатна. Гете також активно розвивав ідею «метаморфози» та самовдосконалення через подолання криз, що стало базою для теорії Ніцше про «надлюдину»
3. Християнська традиція (яку Ніцше критикував, але знав) Попри те, що Ніцше був затятим критиком християнства, сама концепція «росту через страждання» глибоко вкорінена в Біблії. Наприклад, у Посланні до Римлян (5:3-4): «...утиски приносять терпіння, а терпіння – досвід, а досвід – надію».
Ніцше прибрав із цієї ідеї релігійний та суто моральний підтекст. Стоїки терпіли долю, християни бачили в цьому Божу волю, а Ніцше заявив, що людина сама є творцем своєї сили. Він перетворив довгі філософські трактування на радикальний афоризм («Із воєнної школи життя...»), який став своєрідним маніфестом індивідуалізму.
4. У збірці Е. Т. А. Гофмана «Phantasiestuecke In Callots Manier» є наступний пасаж: «Glaube mir, irgend eine übernatürliche, schreckliche Erscheinung im Leben wirkt wie ein starker elektrischer Schlag, der den Körper, der ihm nicht zu widerstehen vermag, zerstört, den kräftigen aber, der ihn aushält, mit neuer Kraft stählt» («Повір мені, будь-яке надприродне, жахливе явище в житті діє як потужний електричний удар, який руйнує тіло, що не може йому протистояти, але сильне [тіло], яке витримує його, загартовує новою силою»), написано, вірогідно, на початку 1814 року.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-09-11 12:51:46 ]
Дякую, Сонце місяцю, за розлоге пояснення відомої фрази. Не я одна торкнулася цієї теми, бо відчуваю те ж саме, що Ніцше і всі інші, які говорили про одне й те ж саме іншими словами. Гарного Вам дня! Невичерпного натхнення!