Джойс Джонсон:

«Я завжди відчувала тіньову присутність духовного болю Джека
під час тих місяців, які ми провели разом до і після
публікації роману «На дорозі». Але я пам’ятаю, що в мені був
інстинктивний спротив його думці, начебто
немає різниці між народженням і смертю
(аргумент, який, здавалося, виправдовував його відмову
від батьківства та недовіру до жінок). Мені не подобалося,
коли нагадували, що Все (Everything) є порожнечею,
хоча я ніколи явно не говорила про це Джеку, щоб не образити його.
Письменники Біт-покоління підготували революцію мого власного покоління.
Як я могла вірити в Порожнечу в ті часи, коли життя здавалося таким повним?

«Деякий час я гадала, що можу врятувати Джека Керуака, кохаючи його.
Але ніхто не міг цього зробити. Роки потому, у 1982 році,
мій шістнадцятирічний син зацікавився маленькою книжкою
із чорно-жовтою палітуркою, яку помітив на моїх полицях —
«Zen Flesh, Zen Bones» Алана Уоттса. Я, мабуть, купила її
незадовго після того, як познайомилася з Джеком, сподіваючись
догодити йому, намагаючись зрозуміти буддизм.
Коли мій син відкрив її, звідти випав складений зелений папірець.
Це був шматок етикетки до паперу для друкарських машинок Eagle.
На звороті був фрагмент розмови, який Джек записав олівцем.
І це відображало його розуміння нашого базового філософського конфлікту:

«Хтось сказав мені,
що В. С. Генді
щойно помер — я сказав
«Він навіть ніколи
не народжувався». — «Та ну тебе», —
сказала вона.»

_________________ ___________


Desolation Angels © 1965 by Jack Kerouac
Introduction © 1995 by Joyce Johnson
(Riverhead Books / New York)


I could always sense the shadowy presence of Jack’s spiritual
pain during the months we spent together before and after the
publication of On the Road. But I remember feeling innately
resistant to his view that
there was no difference between birth and death
(an argument that seemed to justify his rejection of
fatherhood and his distrust of women). I hated being reminded
that Everything is emptiness, though I never hurt Jack’s feelings
by saying so explicitly. The Beat Generation writers had
kicked off my own generation’s revolution. How could I
believe in the Void at a time when life seemed so full?
For a while I thought I could save Jack Kerouac through loving him.
But no one could.
Years later, in 1982, my sixteen-year-old son became curious
about a small book with a black and yellow binding that he
noticed on my shelves—Alan Watts’s Zen Flesh, Zen Bones.
I must have bought it soon after I met Jack, hoping to please him
by attempting to understand Buddhism. When my son opened
it, a piece of folded green paper fell out. It was part of a label
for Eagle Typewriter Paper. On the back of it was a fragment
of conversation Jack had jotted down in pencil. It reflected his
awareness of our basic philosophical conflict:

Somebody told me
that W.C. Handy had
just died—I said
“He was never even
born” — “Oh you,”
she said.