Мета поезії(як і загалом мистецтва) - передати відчуття. Те, що саме зараз у серці.
Як на мене - цей твір в яблучко. Читаючи його серце стискається і питаєш себе "А чому це написав не я".

Так бывает когда
На конверт не наклеена марка,
Рефлекторных сомнений коррозия всё поглотит.
Nota Bene для Вас:
А читали Вы, леди, Ремарка,
Где про нашу любовь
И прогулки по лезвиям бритв?

Вы не знали того,
Никогда ничего Вы не знали -
Длинных мыслей ночных,
От которых не просто уснуть.
Просто так, проходя,
Вы меня навсегда приковали,
Поцепили замок
И в глубины закинули ключ.


Вы играли в игру,
Я надеюсь, чуть-чуть откровенно..
Вы писали себя -
Я для вас и струна и мольберт.
Nota Bene для Вас:
А читали Вы, леди, Верлена?
Там про нашу любовь,
Только я уж заклеил конверт.

:))тобто, пане, ми впізнаємо один одного за томиком Ремарка під пахвою?:))

)) ймовірно
Щоправда, я все одно більше люблю "Тріумфальну арку" , "Чорний обеліск" та "Тіні в раю") але то справи не міняє

"Drei Kameraden", "Liebe Deinen Nächsten" та "Geborgtes Leben":) як не крути, а доведеться волокти із собою майже повне зібрання творів))

До речі, цей Ваш вірш я вже десь читала. точно пам’ятаю, що Ви увлялися мені суворим професором із зарубіжної літератури:)

Ні) я добрий бородатий журналіст

:)))та я коли слухала пісеньку на севамі, очі не заплющувала:))) навіщо ж Ви тоді влаштували бідолашній панночці цей екзамен? лампа в очі, фурик СС: а читали Ви Верлена? А читали Ви Ремарка? а Шекспіра читали? ну то моліться на ніч...:)

Хтось мені казав, що цій пані пощастило, бо обійшлося тільки зарубіжною літературою) а до основ математичного аналізу справа не дійшла) Хоча у житті я не зовсім відповідаю змальованому Вами демонічному образу)