І той, хто його підтримав з редакції - має теж долучитися, як би не мучила совість за розбурхування таких пристрастей!

Надходить ера України.
О земле, рідна і свята!
І озираються країни,
Що над Європою світа.

Світа, світа, бо сонце сходить,
Погожий обіцяє вік.
І зеленіють в полі сходи,
і йде межею чоловік.

Він по-хазяйськи оком гляне,
чи все як слід цвіте й росте.
Колись поляни і древляни
зорали поле це святе.

Його кропили рясно кров'ю,
гноїли трупом. Та дарма!
Воно відроджене любов'ю!
Від нього кращого нема!

І коли візьмуть в руки діти
пахучий, ніби сонце, хліб,
я знаю: буде він радіти,
наш предок - ант і чи дуліб.

І успокояться по всьому,
кого на смерть страшну прирік
чи той кривавий тридцять сьомий,
голодний тридцять третій рік.

Після великої руїни
ставати до роботи час.
Європа дивиться на нас.
Надходить ера України.

Галина Гордасевич,
велика, мудра, пророча.

У будь-якому випадку, якщо у вас склалося враження, що я вас, Лесю, і когось ще образив коментарем - прошу пробачити.

Як на мене, це правильне рішення - у відповідь писати вірші.

Ось Юрій Липа на цю тему.

Юрій Липа
Україно, рівнино жорстокого бою і слави,
Мов надхненне знамено, сколихане в сонце, угору,
Краю знаків зловісних і віщих, таємних і дивних,
О, прокляття моє богорівне, прокляття простору!
Ти у душах сумирних, як дим, як пожар, як нещастя,
Як залізнеє поле, крівавим засіяне цвітом,
Ти дзвениш і даруєш привітом нас дужих і сильних,
Ти печалью безвластя так будиш, і рвеш, і бадьориш!
Із глибин давнини, що без меж і без міри донині,
Наче крик соколиний палає нам трепет беззвучний,
Се пороги, се - кручі, се - море кричить навздогінці.
.....................................................

РМ, яка тут паралель з курвою Щавурського? У Липи - любов до України!

Жодних паралелей. Ми говоримо і про дискретну вітчизну. І про наше розуміння ВІтчизни. Я маю у собі ось таке - як у Юрія Липи.

У будь-якому випадку, якщо у вас склалося враження, що я вас, Лесю, і когось ще образив коментарем - прошу пробачити.

Нематеріальна субстанція на ім'я Редакція і прізвище Майстерень мене не образила. Обурив видалений майже одразу (я навіть не встигла скопіювати, на жаль), захоплений коментар Ж.Дикого і його оцінка 6.
Тому мій коментар зараз здається безглуздим.
Мої претензії до Ж.Дикого, його коментаря 1 оцінки вірша "Ціна сльози": якщо він не розуміє звичайних, традиційних напрямків поезії, якщо серйозні вірші не сприймає, то нехай займається задекларованим в його редакторському амплуа андеграундом.
Ви мене вкололи тим, що я вважаю себе єдиною українкою. Це - поза межами мого розуміння. Щиро тішуся, що українців, які люблять свою вітчизну, незмірно більше, ніж тих, для кого вона .....
Тішуся й тим, що вірш виявився лакмусовим папірцем для авторів. Тепер я знаю, хто є хто.
Оцінку В.Бендюга вважаю об'єктивною. Приєднуюся.

щуварський чи щур Як вастам Ви не брат ЖЕріновсько? ВИРОДКА ІЗ ЛЬВОВА.?
Чого жевети між пещерними Українцями. Я не поет і не обовязково нем бути. А патріотом.і громадянином
бути я обязан. Ви не поєт ви піджачок з шитий воржої Україні ідеології. Сумно, що впередень Святкування народження Шевченка щури поплюжать йог батьківщину. Мені дивно редакція майстерерень стала на захаст щурів і це не тель-авіва а з древнього Львова. Якщо цей пасквіль не буде знятий то закликаю патріотів перейти в київські майстерні.

Вірш болючий і живий. А коментарі - гидотно-показушно-агресивні. Типу "чорне - то чорне, біле - то біле, і спробуйте тільки хтось зачепити мої рамки", еге ж? Любов - то не тільки показуха, хіба ні?

Не думаю, що пан Борис мав на меті "просвіщати" молоде покоління чи будь-кого іншого. Ви стверджуєте, що це "не вірш", не переконуватиму Вас ні в чому, але висловлю протилежну думку: для мене - це поезія. Просто Вітчизну він любить не по-шароварному. І має на це повне право.

Вибачте Олю - але автор "любить" Вітчизну, як "курву" - а Ви би хотіли такої любові до себе?
Задумайтесь б.л.