Оріяно, не можу пройти повз і змовчати, оскільки поставила Варі за цей вірш високу оцінку, то маю і сказати. Пробачте, але з Вашої сторінки не видно, чи Ви пишете вірші, тому і важко зрозуміти Ваше ставлення до цього твору. А це має значення.
Ви говорите про тонку поезію, то маєте бачити глибокі паралелі, а не гіперболізацію.
А тепер щодо тексту змістовно.
"А навколо чужа країна..." - Оріяно, Ви ніколи не почувалися чужою у рідній країні? Зазвичай доля поета (не лише за часів Стуса, якого тут усі виразно побачили, а і у наші часи) не була солодкою. Історію переповідати не буду, а хочу зупинитися на питаннях сьогодення. Що зараз може поет? Думаю, більшість скаже, що поезією на життя не заробиш. А чому так відбувається? Ніби й не кожен може написати вірш, а гідно це не оцінюється. Та і навіть тут, на ПМ, серед людей які пишуть самі можна часто наштовхнутися на непорозуміння. Не думаю, що Варя претендує на визнання свого віршування країною, але в душі вона хоче бути почутою, хоче знайти своїх читачів, а в час, коли приходить скрута і хочеться усе спалити чи не писати, просто перечекати болючий момент, не здатися в полон сумнівам, а продовжувати писати, коли не писати не можеться. І нехай за це їй не бути Шевченківським лауреатом, не мати солідних статків, не бути генієм народу, але, певно, їй хочеться, щоб хтось незнайомий колись зовсім випадково сказав, що її вірші надихають жити, що вона робить важливу справу в цьому житті, бо талант людині дається не просто так, а він у Варці є. І нехай мама молиться, аби в нашій країні поети були потрібними і належно оціненими, аби не повернулися часи заслань і поневірянь, аби лауреатів не визначали за вказівкою, бо хто може впевнено сказати, що там далі і яка у кого доля?